Цингерія Біберштейна Zingeria biebersteiniana (Claus) P.Smirn. (Z. trichopoda (Boiss.) P.Smirn. subsp. biebersteiniana (Claus) M.Dogan, comb. illeg.; Agrostis biebersteiniana Claus)
|
Таксономічна належність: Родина Тонконогові (Злакові) — Poaceae (Gramineae). Природоохоронний статус виду: Зниклий в природі. Наукове значення: Ендемік Сх. Європи з диз‘юнктивним ареалом. Має найнижче серед злаків число хромосом (2n=4), є перспективним модельним видом для молекулярно-генетичних досліджень. Ареал виду та його поширення в Україні: Приводиться з небагатьох ізольованих місцезнаходжень в Нижньому Поволжжі і на Пн. Кавказі (окол. Кисловодська). Відомий один гербарний зразок з гербарію Траутфеттера, зібраний в Криму, але більше ніколи не збирався. Адм. регіон: Кр. Чисельність та структура популяцій: Немає даних. Зроблені спроби пошуку не увінчалися успіхом. Можливо, наводився помилково. Причини зміни чисельності: Не встановлені. Умови місцезростання: Розповсюджується по типу «перекоти-поле». Приурочений до солонцюватих глинистих і супіщаних западин серед степу. Чисельність особин в популяціях сильно коливається залежно від погодних умов року. Ксеромезофіт. Загальна біоморфологічна характеристика: Терофіт. Ефемерний однорічник, стебла прямостоячі 10–30 см заввишки. Листові пластинки 0,5–2 мм завширшки, плоскі, голі. Волоті крупні (6–20 см), широко розкидисті, з дрібними (0,1–0,2 см) одноквітковими колосками на довгих (0,3–1,1 см) і тонких ніжках, які сильно відхиляються від осей гілочок волоті; колоскові луски дорівнюють колоскам; нижні квіткові луски трохи коротші за колоски, яйцеподібні, безості, густо покриті дуже короткими волосками. Закінчує розвиток до кінця червня. Розмножується насінням. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: В Нікітському ботанічному саду — ННЦ УААН розпочаті роботи з відновлення виду в Криму. Заборонено, в разі знаходження виду, порушення умов його зростання. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Декоративний. Джерело: Злаки Украины, 1977; Коцеруба, 2001; ЧКУ, 1996. |