Зеус звичайний, сонцевик звичайний Zeus faber Linnaeus, 1758
|
Таксономічна належність: Клас — Променепері риби (Actinopterygii), ряд — Зеусоподібні (Zeiformes), родина — Зеусові (Zeidae). Один з 2-х видів роду, єдиний вид роду у фауні України. Раніше в Україні відзначався підвид Зеус середземноморський — Zeus faber pungio Cuvier, 1829. Природоохоронний статус виду: Рідкісний Ареал виду та його поширення в Україні: Сх. Атлантика від Норвегії до Мадейри, Середземне, Чорне моря. В України зустрічається біля чорноморських берегів Криму і в пн.-зх. частині Чорного моря. Чисельність і причини її зміни: Невідомі, можливо, рибальство. Біля берегів України в останні 20–25 років практично не зустрічався. Особливості біології та наукове значення: Морський пелагічний вид, тримається поодинці або невеликими групами. Мешкає в придонних шарах на глибині до 500 метрів, зазвичай на 20–160 м, рідше біля берегів і в бухтах. Малорухлива риба, але може здійснювати стрімкі кидки і здатна переміщуватися на великі відстані. Хижак, харчується в основному рибою, рідше ракоподібними. Використовуючи особливості будови тіла і маскувальні забарвлення, поволі підпливає до жертви, атакує стрімким кидком і хапає її виступаючою щелепою. Розмноження в Чорному морі достовірно не встановлене, в Середземному нереститься з березня по травень. Ікрометання порційне. Ікра пелагічна, прозора, сферична, діаметром 1,96–2 мм з крупною жировою краплею діаметром 0,36–0,4 мм. Морфологічні ознаки: Тіло відносно коротке, дуже високе, його найбільша висота майже в два рази менша за довжину, сильно сплюснуте з боків, округлоовальне. Два спинні плавці розділені невеликим проміжком. Вздовж основи другого спинного плавця і нижньої частини тіла від голови до хвостового стебла розташовані кісткові щитки, які мають по два більш-менш розвинені шипи. Голова велика, в профіль за формою чотирикутна. Рот великий, кінцевий з сильно виступаючою верхньою щелепою. Над верхнім краєм зябрової кришки, на потилиці і передочній кістці в дорослих особин є шипи. Зуби дрібні, конічні. Зазвичай досягає довжини 20–30 см, максимально до 50 см. Забарвлення світле, оливково-зелене з бурим відтінком на спині. Під колючим спинним плавцем є чорна пляма, облямована світлим обідком. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Не здійснювалися. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: В Україні риба непромислова. Джерело: Световидов, 1964; FAO, 1981; FNAM, 1984–1986; FAO, 1987. Автор: О.Р. Болтачов Малюнок: І.В. Маханьков |