Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Вероніка стокроткова Veronica bellidioides L.

Вероніка стокроткова (Veronica bellidioides L.) Карта поширення Вероніка стокроткова в Україні

Таксономічна належність: Родина Веронікові — Veronicaceae.

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Рідкісний вид на межі ареалу. Індикатор природних мало порушених наскельних екотопів.

Ареал виду та його поширення в Україні: Європейський альпійський вид, що трапляється у Піренеях, Альпах, Судетах, Сх. і Пд. Карпатах та горах пн. частини Балканського півострова. У Україні — Карпати (г. Піп Іван Мармароський і г. Гутин-Томнатик у Чорногорі). Адм. регіон: Зк.

Чисельність та структура популяцій: Єдина вціліла в Україні популяція на г. Піп Іван Мармароський вкрай нечисленна і зараз налічує близько 50 генеративних особин. За останніх півстоліття її чисельність значно скоротилася. Інша популяція у Чорногорі, найімовірніше, зникла.

Причини зміни чисельності: Популяції зазнають вимирання у різних частинах ареалу виду, особливо на його межі, зокрема в Польщі та Чехії. Ймовірно, критичне скорочення чисельності популяцій виду в Українських Карпатах зумовлене їх природним вимиранням внаслідок поступових несприятливих змін екологічних умов.

Умови місцезростання: Круті кам’янисті схили на невапняковому субстраті. Наскельні і розріджені лучні угруповання з союзів Festucion pictae (кл. Salicetea herbaceae) і Festuco saxatilis-Seslerion bielzii (кл. Elyno-Seslerietea) в альпійському поясі на висоті 1850–1900 м н. р. м. Мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна кореневищна рослина. Кореневища повзучі, розгалужені. Стебла висхідні, 8–15 см заввишки. Нижні листки 2–3 см завдовжки, зазвичай зібрані у розетки, видовжено-яйцеподібні, зарубчасті. Верхні стеблові листки менші, супротивні, утворюють 1–2 пари. Листки і стебло залозисто опушені. Чашечка 4-дільна, 4–5 мм завдовжки. Віночок фіолетово-синій, 9–10 мм у діаметрі. Коробочка еліптична, сплющена, рясно опушена. Цвіте у липні, плодоносить у серпні. Здатний до вегетативного розмноження вкорінливими столонами, але наявне й насінне поновлення.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у Мармароському масиві Карпатського БЗ. Заборонено збирання, гербаризацію рослин, порушення умов місцезростання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне.

Джерело: Чопик, 1976; Deyl, 1940; Klašterský1931.