Шишкогриб лускатий, лускач Strobilomyces strobilaceus (Scop.) Berk. [S. floccopus (Vahl) P. Karst.]
|
Таксономічна належність: Родина Боровикові — Boletaceae. Природоохоронний статус виду: Зникаючий. Наукове значення: Неморальний вид. Єдиний вид роду і родини в складі мікофлори України. Ареал виду та його поширення в Україні: Євразія, Пн. Африка, Пн. та Центральна Америка. В Україні відомий з Карпат, Закарпаття, Західноукраїнських лісів та Розточчя. Адм. регіони: Лв, Тр, Зк, Чц. Чисельність та структура популяцій: Трапляється переважно поодинці, спорадично. Причини зміни чисельності: Вирубування пралісів, збирання населенням. Умови місцезростання: Листяні, хвойні (переважно ялинові) та мішані ліси, на ґрунті чи занурених у ґрунт залишках гнилої деревини. Загальна біоморфологічна характеристика: Шапинка 4–10 см у діаметрі, сіро-бура до чорно-бурої, з великими черепитчасто розміщеними повстистими лусками, по краю із залишками покривала. Трубочки 1–3 см, білуваті, з віком швидко сіріють, до темнокоричневих. Пори великі, кутасті. Спори 9,5–15×8–12 мкм, округло-овальні, кулясті, сітчасторебристі, темно-бурі. Споровий відбиток майже чорний. Ніжка 4–15×1-З см, циліндрична, кольору шапинки, волокнистолуската, щільно-м’ясиста, з кільцем, що швидко зникає. М’якуш білуватий, на зламі червоніє, згодом чорніє, з неприємним землистим запахом. Плодові тіла з’являються у липні–жовтні. Гумусовий сапротроф. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Трапляється на території Карпатського БЗ та ПЗ «Розточчя», де охороняється як раритетний представник біорізноманітності. Необхідно створити ботанічні заказники в місцезнаходженнях виду, відомих поза межами заповідників, та контролювати стан його популяцій. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Ґрунтотвірне. Їстівний гриб. Джерело: Базюк, 2000; Базюк, Гелюта, 1999а, б; Визначник грибів України, 1979; Дудка, 2008; Красная книга СССР, 1984; Fungi of Ukraine, 1996. |