Таксономічна належність: Родина Тонконогові (Злакові) — Poaceae (Gramineae).

Природоохоронний статус виду: Неоцінений.

Наукове значення: Центрально-євразійський вид. Один з найхарактерніших компонентів (едифікатор) типчаково-ковилових та полиновотипчакових степів України.

Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений у степовій зоні Євразії (від Трансильванського плато до Алтаю, Тарбагатаю і Тянь-Шаню, включаючи Малу Азію, Пн. Іран та гірські райони Середньої Азії). В Україні — Степ, Гірський Крим, зрідка — Лісостеп (пд. р-ни). Адм. регіони: Ів, Хм, Вн, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Мк, Хс, Зп, Кр.

Чисельність та структура популяцій: У складі локальних слабозбійних степових угруповань популяції виду численні, при інтенсивному випасі спостерігається тенденція до скорочення чисельності.

Причини зміни чисельності: Розорювання земель, терасування та заліснення схилів, надмірні пасовищні навантаження.

Умови місцезростання: Схили річкових долин, балок, узбережжя лиманів, відслонення кам’янистих порід. У минулому вид визначав фізіономічність ландшафтів справжніх та південних степів на звичайних і південних чорноземах, а також на каштанових і малопотужних кам’янистих ґрунтах. Є характерним видом угруповань союзу Astragalo-Stipion, рідше зростає у складі ценозів союзу Festucion valesiacae (кл. Festuco-Brometeae). Ксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 30–60 см заввишки. Утворює щільні дернини. Стебла численні, голі. Листки щетиноподібні, згорнуті, зовні шорсткі від щетинистих волосків або горбиків. Волоть 6–20 см завдовжки, вузька, стиснута. Колоскові луски довгасто загострені. Остюк 13–26 см завдовжки, до другого коліна голий, гладенький, вище — пірчастий з волосками до 3 мм завдовжки. Нижня квіткова луска густоопушена, з вінцем волосків під остюком. Цвіте у квітні–червні. Плодоносить у травні–червні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у БЗ «Асканія Нова», Українському степовому, Луганському, Карадазькому, «Дніпровсько-Орільському», «Єланецький Степ», Казантипському та Опукському ПЗ, «Азово-Сиваському» та «Святі Гори» НПП, ряді заказників та пам’яток природи місцевого значення. Необхідно контролювати стан і динаміку популяцій, регламентувати випасання худоби. Заборонено розорювання степів, терасування та заліснення схилів, надмірні пасовищні навантаження,

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у Донецькому ботанічному саду НАН України, Криворізькому ботанічному саду НАН України.

Господарське та комерційне значення: Протиерозійне, ґрунтотвірне, ценозоформуюче.