Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Чистець вузьколистий Stachys angustifolia M.Bieb.

Чистець вузьколистий (Stachys angustifolia M.Bieb.) Карта поширення Чистець вузьколистий в Україні

Таксономічна належність: Родина Губоцвіті — Lamiaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Балкансько-пд.-бузько-кримський вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Диз’юнктивний ареал виду складається з трьох віддалених та ізольованих локалітетів: балканського (Болгарія, Греція, Румунія, європейська частина Туреччини), кримського та пд.-бузького. Вид поширений в сх. частині Гірського Криму з поодинокими ізольованими місцезростаннями в його зх. частині та на гранітних відслоненнях каньйонів р. Пд. Буг та його приток. Адм. регіони: Мк, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Популяції диз’юнктивні, характеризуються чітко окресленими межами, переважно низькою щільністю особин (0,5–6 на 1м2) та слабо вираженим поліморфізмом. Чисельність популяцій незначна, але стабільна. Розміщення особин компактно-дифузне. Вікові спектри більшості популяцій неповночленні, правосторонні з максимумом зрілих генеративних особин.

Причини зміни чисельності: Низька схожість насіння, незначна конкурентоспроможність сходів, вимогливість до оптимального вологозабезпечення, відсутність вегетативного розмноження, обмежена кількість місцезростань, пряме знищення або трансформація екотопів, випас та рекреація.

Умови місцезростання: Місцезростання приурочені до посушливих кам’янисто-щебенистих вапнякових та гранітних схилів і відслонень, де формуються угруповання кл. Thlaspietea rotundifoliae. Мезоксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Хамефіт. Каудексовий напівкущик. Стебла висхідні, тонкі, чотиригранні, голі. Пагони 40–85 см завдовжки, безрозеткові. Листки розміщені навхрест супротивно. Нижні і середні стеблові листки черешкові, розсіяно опушені. Листова пластинка в обрисі яйцеподібна, еліптична або широкоеліптична, двічіпірчасторозсічена з сегментами від еліптичних до вузьколінійних. Верхні листки сидячі, лінійні або вузьколінійні, переважно голі. Суцвіття довгасті, китицеподібні; квітки в пазухах покривних листків, зібрані в несправжні двоквіткові кільця (мутовки). Віночок блідопурпуровий. Плід розпадається на 4 однонасінних, триграних, сірувато-чорних горішки. Цвіте у червні–липні. Плодоносить у липні–серпні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в НПП «Гранітно-степове Побужжя», заповідному ур. «Лабіринт» (Миколаївська обл.), Карадазькому, Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ. Необхідні моніторинг популяцій, охорона природних місцезростань, заповідання нових територій. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростань, випас та рекреація.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, ефіроолійне, медоносне, жироолійне.

Джерело: Флора Крыма, 1966; Флора УРСР; 1960; Омельчук- М’якушко, Зінченко,1974; Собко, Гапоненко, 1996; Флора на България, 1948; Щербакова, Новосад, 2004; Flora of Turkey and the East Aegean Islands, 1982.