Сфагн балтійський Sphagnum balticum (Russow) C. E. O. Jensen
|
Таксономічна належність: Родина Сфагнові — Sphagnaceae. Природоохоронний статус виду: Рідкісний. Наукове значення: Аркто-бореальний вид на пд. межі поширення. Ареал виду та його поширення в Україні: Пн. Євразія і Пн. Америка; поодинокі локалітети відомі в Центральній Європі, на Кавказі та у пн. Китаї. Зібраний єдиний раз в Україні 1939 р. А. Борошем на г. Говерла, хребет Чорногора. Адм. регіон: Ів. Чисельність та структура популяцій: Росте невеликими купинами серед інших сфагнових мохів. Сучасний стан популяції невідомий. Причини зміни чисельності: Порушення природних екотопів, зокрема туризм. Умови місцезростання: На болотах, переважно оліготрофних. Загальна біоморфологічна характеристика: Рослини дрібні, від блідо-зеленого до жовтого та бурого кольору. Гіалодерма стебла з 2–4 шарів клітин, досить чітко відмежована від жовтуватої склеродерми. Стеблові листки трикутноязикоподібні, іноді язикоподібні до 1,2 мм завдовжки та при основі 0,5–0,8 мм завширшки; облямівка вниз майже не поширюється; водоносні клітини у верхній частині листка зазвичай з потовщеннями. Галузкові листки ланцетні, асиметричні. Хлорофілоносні клітини галузкових листків на поперечному розрізі трикутні. Вид дводомний. Спори світло-жовті, 30–33 мкм у діаметрі. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Локалітет розміщений на території Карпатського НПП. Необхідно контролювати стан популяцій, створювати нові природнозаповідні території в місцях зростання виду. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Відомостей немає. Джерело: Зеров, 1964; Boros, Vajda, 1968–1969. |