Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Пілюльниця куленосна (кульківник куленосний) Pilularia globulifera L.

Пілюльниця куленосна (кульківник куленосний) (Pilularia globulifera L.) Карта поширення Пілюльниця куленосна (кульківник куленосний) в Україні

Таксономічна належність: Родина Марсилієві — Marsileaceae.

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Рідкісний вид, ізольоване місцезнаходження за східною межею суцільного поширення.

Ареал виду та його поширення в Україні: Середня та Атлантична Європа, північ Середземномор’я та Причорномор’я. В Україні — в західних районах степової зони. Адм. регіон: Од.

Чисельність та структура популяцій: Єдина популяція (долина Дунаю, околиці с. Нова Некрасівка, оз. Кугурлуй) вперше знайдена в 1982 р., нині, можливо, втрачена.

Причини зміни чисельності: Антропогенні (гідробудівництво, меліорація, евтрофікація), природні (різнорічні зміни гідрологічного режиму Дунаю, затоплення чи пересихання екотопів).

Умови місцезростання: Мезо-, евтрофні мілководні (30–50 см) проточні або замкнуті водойми, на порушених ділянках з піщаними та мулистими донними відкладами. Діагностичний вид союзу Littorellion uniflorae. Гідрофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Тенагофіт. Багаторічна трав’яна рослина з повзучим ниткоподібним кореневищем, що укорінюється у вузлах. Біля основи поодиноких, шилоподібних, 3–10(50) см завдовжки, у молодому стані на верхівці равликоподібно закручених листків розміщені кулясті, до 4 мм в діаметрі, опушені спорокарпії. Спороносить у липні–вересні. Розмножується вегетативно і спорами.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Існує реальна загроза зникнення виду. Занесено до Червоного списку водних макрофітів України (1993). Заборонено порушення місць зростання, меліорація, гідробудівництво.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, кормове.

Джерело: Екофлора України, 2000; Дубына, Протопопова, 1982; Макрофиты — индикаторы изменений при- родной среды, 1993.