Пелікан кучерявий Pelecanus crispus Bruch, 1832
|
Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), Клас — Птахи (Aves), ряд — Пеліканоподібні (Pelecaniformes), родина — Пе-ліканові (Pelecanidae). Один з 9-ти видів роду; один з 2-х видів у фауні України. Природоохоронний статус виду: Зникаючий. Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений від Пд.-сх. Європи до Центральної Азії. Дунайська популяція зимує у Середземномор’ї. У межах України спорадично гніздиться на при-дунайських оз. Кугурлуй та Картал, у 2000 р. була спроба (невдала) розмноження у Дунай-ському БЗ. У 2009 р. загніздився на Азовському узбережжі (Крива коса). На літуванні регулярно трапляється на водоймах Придунав’я. По Азово-Чорноморському узбережжю поза дельтою Ду-наю є низка поодиноких спостережень. Чисельність і причини її зміни: На початку 1990-х рр. чисельність у світі оцінена у 3,19–4,27 тис. пар, в Україні — до 14 пар. Чисель-ність зростає, в 2002 р. у дельті Дунаю (виключно у Румунії) в 3-х колоніях було нараховано 419 пар. Кількість літуючих птахів на пд. України теж зростає. У серпні 2004 р. на пд. України, виключно у Дунай-Дністровському межиріччі, нараховано 142 птахи. Слід очікувати подальшого поширення на сх. по Азово-Чорноморському узбережжю. Збільшення чисельності дунайської популяції за останнє деся-тиріччя зумовлено належною охороною гніздових поселень у Румунії, покращенням стану водного середовища. Можуть викликати негативні зміни чисельності: інтенсивне освоєння водно-болотних угідь, зменшення їх рибопродуктивності, глобальне забруднення водойм, посилення фактору непокою. Особливості біології та наукове значення: Перелітний. Тримається невеликими групами та поодинці. У дельті Дунаю з’являється у дру-гій половині березня. Заселяє багаті на рибу великі приморські водойми з мілководдями, низькими косами і острівцями та мозаїчними заростями надводної рослинності. Гніздиться як на плаваючих купинах, так і відкритих при-морських косах. Гнізда влаштовує поблизу від-критої води. У кладці 1–3 яйця. Насиджують обидва птахи, 30–40 днів. На крила молоді ста-ють у 2,5-місячному віці. Статева зрілість на 3–4 році життя. Відлітає у жовтні–листопаді, окремі реєстрації протягом усієї зими. Живиться майже виключно рибою малих та середніх розмірів. Морфологічні ознаки: Маса тіла — до 12 кг, довжина — 160–180 см, розмах крил — 270–320 см. Дорослий птах сірувато-білий, на потилиці і задній частині шиї — закручені пера, воло жовте, шкіря-ний мішок під дзьобом жовтогарячий, дзьоб і ноги сірі. Молодий птах сірувато-бурий, шкіряний мішок вохристий. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Європейського червоного пе-реліку, Додатку II Бернської. Додатків I та II Боннської конвенції, Додатку I CITES, AEWA. Охороняється у Дунайському БЗ. Потрібно заповідати придунайські оз. Кугурлуй та Картал. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Розмножується у багатьох зоопарках світу. Господарське та комерційне значення: Може завдавати певної шкоди рибним гос-подарствам і впливати на іхтіоценози при-родних водойм, але через невелику чисель-ність виду цей вплив мінімальний. Джерело: Lysenko, 1994; The EBCC atlas..., 1997; Munteanu, 1998; Жмуд, 2000, 2004; Киш, Жмуд, Платтэу, 2003. Автор: М.Є. Жмуд Малюнок: І. І. Землянських |