Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Еспарцет Васильченка Onobrychis vassilczenkoi Grossh. (O. radiata auct. non (Desf.) M. Bieb.; Xanthobrychis vassilczenkoi (Grossh.) Galushko)

Еспарцет Васильченка (Onobrychis vassilczenkoi Grossh. (O. radiata auct. non (Desf.) M. Bieb.; Xanthobrychis vassilczenkoi (Grossh.) Galushko)) Карта поширення Еспарцет Васильченка в Україні

Таксономічна належність: Родина Бобові — Fabaceae.

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Причорноморсько-кавказький реліктовийвид давньосередземноморського походження, що знаходиться на пн.-зх. межі диз’юнктивного ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Передкавказзя, пониззя Волги та Дону. В Україні в межах Сіверськодонецького округу. Адм. регіон: Лг.

Чисельність та структура популяцій: Відомі дві популяції (Луганська обл., Лисичанський р-н, окол. с. Мирна Долина та Новопсковський р-н, окол. с. Новорозсош). Популяції представлені поодинокими екземплярами, рідше невеликими групами особин.

Причини зміни чисельності: Антропогенний вплив: випасання худоби, витоптування.

Умови місцезростання: Крейдяні відслонення (угруповання кл. Helianthemo-Thymetea). Ксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 30–70 см заввишки, з товстим стрижневим коренем та розвиненим каудексом. Стебла розгалужені, відстовбурченоволосисті. Листки непарноперисті, з 13–19 еліптичних або овальних листочків, які на верхівці закінчуються коротким вістрячком; листочки зісподу густоволосисті, зверху голі. Суцвіття багатоквіткова китиця, яка вдвоє довша від листків (при плодах ще більш подовжені, до 40 см завдовжки). Віночок брудно-блідорожево-жовтуватий з темними жилками, 15–20 мм завдовжки. Біб 14–17 см завдовжки, з добре розвиненим, вкритим шипиками гребенем, стиглий розсіяно-волосистий. Цвіте у травні–липні, плодоносить у липні–серпні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Червоного списку МСОП (під назвою Onobrychis radiata M.Bieb. s. l.). Рекомендується виділити заповідні території у місцях зростання виду та контролювати стан популяцій. Заборонено випалювання, витоптування, збирання рослин (гербаризація), порушення місцезростань.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Кормове, ґрунтотвірне, декоративне.

Джерело: Бурда, Остапко, Ларин, 1995; Голицын, Данилов, 1960; Кондратюк, Бурда, Остапко, 1985; Остапко, 2001; Рідкісні й зникаючі рослини Луганської об- ласті, 2003; Собко, 2005; ЧКУ, 1996.