Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Мінуарція гостропелюсткова Minuartia oxypetala (Woł.) Kulcz. (Alsine oxypetala Woł., Minuartia verna (L.) Hier subsp. oxypetala (Woł.) Halliday)

Мінуарція гостропелюсткова (Minuartia oxypetala (Woł.) Kulcz. (Alsine oxypetala Woł., Minuartia verna (L.) Hier subsp. oxypetala (Woł.) Halliday)) Карта поширення Мінуарція гостропелюсткова в Україні

Таксономічна належність: Родина Гвоздикові — Caryophyllaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Вузьколокальний ендемік.

Ареал виду та його поширення в Україні: Покутсько-Мармароські Карпати. В Україні зростає в Чивчинах. Адм. регіон: Ів.

Чисельність та структура популяцій: Представлені ізольовані локальні популяції (вершини гг. Будичевська, Чивчин, Чивчинаж, Попадя-Лустон, Гнєтєса, Фатія Банулуї) площею до кількох квадратних метрів і чисельністю не більше кількох десятків особин.

Причини зміни чисельності: Вузька еколого-ценотична амплітуда.

Умови місцезростання: Відшарування карбонатних порід, вапнякові скелі і осипища в межах верхнього лісового (на межі із субальпійським) поясу. Вид приурочений до угруповань союзу Cystopteridion і, зокрема, ендемічної східнокарпатської асоціації Saxifragetum luteoviridis та рідкісної у Карпатах асоціації Festucetum saxatilis союзу Festuco saxatilis-Seslerion bielzii (кл. Asplenietea trichomanis). Мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина із дуже розгалуженими, слабо здерев’янілими біля основи, залозисто опушеними стеблами, 5–12 см заввишки, що утворює дерники. Листки лінійно-щетиноподібні, з країв залозистовійчасті. Квіток на стеблині 1–5, чашолистки яйцеподібно-ланцетні, з трьома жилками; пелюстки коротші за чашолистки, загострені. Коробочка трохи довша за чашечку. Цвіте у травні–липні, плодоносить у червні–липні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Конкретні заходи охорони не розроблялися. Потребує виділення заповідних ділянок у місцях зростання виду та контролю за станом популяцій. Заборонено збирання, заготівлю рослин, порушення умов зростання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Ґрунтотвірне, декоративне.

Джерело: Екофлора України, 2002; Pawłowski, 1939; Pawłowski, Walas, 1949; Zapałowicz, 1911.