Мінуарція гостропелюсткова Minuartia oxypetala (Woł.) Kulcz. (Alsine oxypetala Woł., Minuartia verna (L.) Hier subsp. oxypetala (Woł.) Halliday)
|
Таксономічна належність: Родина Гвоздикові — Caryophyllaceae. Природоохоронний статус виду: Рідкісний. Наукове значення: Вузьколокальний ендемік. Ареал виду та його поширення в Україні: Покутсько-Мармароські Карпати. В Україні зростає в Чивчинах. Адм. регіон: Ів. Чисельність та структура популяцій: Представлені ізольовані локальні популяції (вершини гг. Будичевська, Чивчин, Чивчинаж, Попадя-Лустон, Гнєтєса, Фатія Банулуї) площею до кількох квадратних метрів і чисельністю не більше кількох десятків особин. Причини зміни чисельності: Вузька еколого-ценотична амплітуда. Умови місцезростання: Відшарування карбонатних порід, вапнякові скелі і осипища в межах верхнього лісового (на межі із субальпійським) поясу. Вид приурочений до угруповань союзу Cystopteridion і, зокрема, ендемічної східнокарпатської асоціації Saxifragetum luteoviridis та рідкісної у Карпатах асоціації Festucetum saxatilis союзу Festuco saxatilis-Seslerion bielzii (кл. Asplenietea trichomanis). Мезофіт. Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина із дуже розгалуженими, слабо здерев’янілими біля основи, залозисто опушеними стеблами, 5–12 см заввишки, що утворює дерники. Листки лінійно-щетиноподібні, з країв залозистовійчасті. Квіток на стеблині 1–5, чашолистки яйцеподібно-ланцетні, з трьома жилками; пелюстки коротші за чашолистки, загострені. Коробочка трохи довша за чашечку. Цвіте у травні–липні, плодоносить у червні–липні. Розмножується насінням. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Конкретні заходи охорони не розроблялися. Потребує виділення заповідних ділянок у місцях зростання виду та контролю за станом популяцій. Заборонено збирання, заготівлю рослин, порушення умов зростання. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Ґрунтотвірне, декоративне. Джерело: Екофлора України, 2002; Pawłowski, 1939; Pawłowski, Walas, 1949; Zapałowicz, 1911. |