Довгокрил звичайний Miniopterus schreibersii (Kuhl, 1817)
|
Таксономічна належність: Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Рукокрилі (Chiroptera), родина — Лиликові (Vespertilionidae). У роді 19 видів. Єдиний вид роду у фауні Європи. Природоохоронний статус виду: Зниклий. Ареал виду та його поширення в україні: Пн. та Зх. Африка, Пд. Європа, о-ви Середземномор’я, Анатолія, Близький Схід, Кавказ. В Україні був поширений в Криму та Закарпатті. Чисельність і причини її зміни: Вид на території України відсутній. На початку XX ст. був відомий як чисельний вид. Останній раз зафіксовано: в Криму — в 1947 р., в Закарпатській обл. — в 1993 р. Причини зміни чисельності: пряме знищення тварин людиною, непокоєння у сховищах, дуже ймовірно — отруєння пестицидами. Особливості біології та наукове значення: Влітку оселяється в гротах, печерах, каменоломнях, іноді — на просторих горищах, де формує багаточисельні материнські колонії чисельністю до кількох тисяч дорослих самиць. Зимові сховища — підземелля різноманітного походження. Більша частина популяції концентрується в кількох сховищах. Може оселятися в одних сховищах з гостровухою нічницею, великим підковоносом. Для України був, ймовірно, мігруючим видом. Зимові знахідки представлені переважно поодинокими особинами. Для особин, окільцьованих на Закарпатті, зареєстровані трансграничні переміщення на відстань до 140 км. Полює на відкритому просторі, на висоті 10–20 м. На полюванні здійснює значні за відстанню польоти. Трофічний список включає дрібних комах — жуків, лускокрилих, двокрилих, прямокрилих та ін. Парування припадає на кінець літа — осінь. Народження малят — в червені–липні. Самка один раз на рік приносить одне дитинча. Максимальна відома тривалість життя — 22 роки. В місцях існування колоній є значним природним регулятором чисельності комах, в тому числі — сільськогосподарських шкідників. Морфологічні ознаки: Чоло круто піднімається над дуже короткою мордою. Вуха маленькі, майже не виступають над поверхнею голови. Трагус майже рівномірно широкий і короткий. Крила довгі і гостроверхівкові. Літальна перетинка кріпиться до п’ятки. Епіблема не розвинута. Забарвлення — світлобуре з різними відтінками, на череві хутро світліше. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охоронні категорії: ЧКУ (1994, кат. II); EUROBATS; Бернська конвенція (Додаток II), Боннська конвенція (Додаток II); МСОП: NT. Заходи охорони в інших країнах включають, в першу чергу, охорону сховищ. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Не має. Джерело: Абелєнцев, Попов, 1956; Абеленцев и др., 1969; Ду- лицкий, 1974; Стрелков, 1974; Константинов и др., 1976; Крочко, 1992; Загороднюк, 1999; Vargovich, 2000; Газарян, 2004; Годлевская и др., 2009. Автор: О.В. Годлевська Фото: С.В. Газарян |