Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Ракоподібні

Багатоніжки

Ногохвістки

Комахи

Одноденки

Бабки

Богомоли

Прямокрилі

Ембії

Рівнокрилі

Напівтвердокрилі або клопи

Твердокрилі

Сітчастокрилі

Скорпіонові мухи

Волохокрилі

Лускокрилі

Перетинчастокрилі

Ксіеліди

Бластикотоміди

Рогохвости

Ксифідріїди

Орусиди

Пильщики-цефіди

Павутинні пильщики

Пильщики-мегалодонтиди

Пильщики-цимбіциди

Пильщики-аргіди

Справжні пильщики

Їздці іхневмоніди

Евритоміди

Стисночеревні горіхотворки

Сапігієві оси

Сколієві оси

Складчастокрилі оси

Дорожні оси

Риючі оси сфециди

Риючі оси краброніди

Андреніди

Меліттіди

Галіктиди

Бджоли мегахіліди

Справжні бджоли

Мурашки

Двокрилі

Павукоподібні

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Мегариса перлата Megarhyssa perlata (Christ, 1791)

Мегариса перлата (Megarhyssa perlata (Christ, 1791)) Карта поширення Мегариса перлата в Україні

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Їздці-iхневмоніди (Ichneumonidae). У попередньому виданні ЧКУ вказана як M. superba (Schrank).

Природоохоронний статус: Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в Україні: Один з 3 відомих в фауні України видів роду Megarhyssa. Полісся, Лісостеп. Ареал охо-плює також Середню Європу, ряд регіонів Росії — пн.-зх. та центральні р-ни європей-ської частини, Омська обл., Приморський край, Кавказ.

Чисельність і причини її зміни: Незначна (поодинокі особини).

Причини зміни чисельності: знищення сухих та всиха-ючих дерев під час санітарних вирубок лісу; застосування хімічних засобів охорони; сам-ки під час свердління яйцекладом деревини часто стають здобиччю птахів (дятли, інші).

Особливості біології та наукове значення: Біологія як у попереднього виду. Дає 1 гене-рацію на рік. На стадії личинки зовнішній па-разит личинок рого хвостів (Siricidae). Через наявність більш довгого, ніж у M. superba, яй-цеклада на свердління деревини витрачає 40–65 хв. Зимує личинка в деревині у влас-ному коконі.

Морфологічні ознаки: Як і попередній вид, один з найбільших за розміром їздець, тіло якого завдовжки 40–43 мм; яйцеклад самок в 1,7–2,0 раза більший за довжину тіла. Наличник у профіль заокру-глений, з чітко вирізаним апікальним краєм, жовтий з червонуватою смужкою в основі. Забарвлення тіла — від жовто-червоного до жовто-коричневого, знизу на мезоплев-рах жовта поздовжня смужка. Лице жовте. У самок жовті плями на 3–5 терґітах черев-ця видовжені, простягаються вперед, за дихальця. У самців передні терґіти темніші, 2 терґіт спереду чорний, середні терґіти червоно-коричневі, останній сегмент жов-тий; генітальні пластинки вентро-апікальні з маленькою овальною плямою з щетинок.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Не проводились. Популяції охороняються у листяних і мішаних лісах на території при-родних заповідників і заказників. У інших місцях існування виду доцільно створювати ентомологічні заказники.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Корисний ентомофаг. Комерційного значен-ня не має.

Джерело: Каспарян, 1981; Kaźmierczak, 1981; ЧКУ, 1994; Horstmann, 1998. Автор: В.Г. Толканіц Фото: В.Г. Радченко