Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Лікопердон соскоподібний, дощовик соскоподібний Lycoperdon mammaeforme Pers. (L. velatum Vitt., L. laxum Bon.)

Лікопердон соскоподібний, дощовик соскоподібний (Lycoperdon mammaeforme Pers. (L. velatum Vitt., L. laxum Bon.)) Карта поширення Лікопердон соскоподібний, дощовик соскоподібний в Україні

Таксономічна належність: Родина Дощовикові — Lycoperdaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Неморальний вид з диз’юнктивним ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні: Євразія. В Україні знайдений у Гірському Криму: вершина г. Роман-Кош; г. Чатир-Даг, 1290 м н.р.м.; Центральна улоговина. Адм. регіон: Кр.

Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодинці.

Причини зміни чисельності: Не досліджені.

Умови місцезростання: Листяні, переважно букові та дубові ліси.

Загальна біоморфологічна характеристика: Плодові тіла кулясті, овальні, грушоподібні, до 6–7 см заввишки, до 5 см завширшки, білі, згодом сіро-коричневі. Екзоперидій білий, з часом червонувато-жовтий, буріючий до коричневого, зернистий або шипуватий, при дозріванні розривається, але повністю не зникає, залишаючись у вигляді невеличких клаптиків на ендоперидії. Ендоперидій сірувато-жовтий, м’який, гладенький, розкривається отвором на верхівці. Глеба спочатку біла, згодом жовтувато-оливкова, зріла — пурпуровокоричнева, порошиста. Спори кулясті, 5,9–7,3 мкм у діаметрі, жовтуваті, коричнюваті і нарешті темно-буро-пурпурові, шипасті. Стеригми довгі, до 20 мкм завдовжки. Капіліцій нитчастий, зрідка дихотомічно розгалужений, жовтуватий. Плодові тіла розвиваються наприкінці літа і восени. Наґрунтовий сапротроф.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Кримському ПЗ. Необхідно підтримувати вид у колекціях чистих культур.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Бере участь в процесах гумусоутворення.

Джерело: Визначник грибів України, 1979; Зерова, 1962; Мелик-Хачатрян, Мартиросян, 1971; Придюк, 2002; Саркина, 2001.