Білопавутинник бульбистий Leucocortinarius bulbiger (Alb. et Schwein.: Fr.) Singer
|
Таксономічна належність: Родина Павутинникові — Cortinariaceae. Природоохоронний статус виду: Рідкісний. Наукове значення: Рідкісний вид з диз’юнктивним ареалом, єдиний представник роду. Ареал виду та його поширення в Україні: Європа, Азія та Пн. Америка. В Україні відомий із Зх. та Лівобережного Лісостепу, Старобільського злаково-лучного Степу та Гірського Криму. Адм. регіони: Тр, Пл, Лг, Кр. Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодиноко та невеликими групами. Причини зміни чисельності: Вирубування лісів. Умови місцезростання: Росте в хвойних та листяних лісах; на ґрунті. Загальна біоморфологічна характеристика: Шапинка діаметром 5–8 см, товста, м’ясиста, спочатку напівкуляста, згодом опукло-розпростерта до розпростертої, з підігнутим, згодом прямим та хвилястим краєм, суха, бурувато-кремова, глинистокоричнева, з залишками покривала посередині та по краю у вигляді білуватих павутинистих пластівців. Пластинки прирослі зубцем, тонкі, негусті, спочатку білі, згодом глинисто-коричнюваті. Спори 7–9×4–5 мкм, веретеноподібно-еліпсоподібні, гладенькі, товстостінні, безбарвні. Споровий порошок білуватий, підсихаючи стає блідо-вохристим. Ніжка 5–10×0,7–1 см, центральна, звужується догори, основа бульбоподібно розширена — до 2,5–3 см, суцільна, білувата, в верхній частині з білуватим павутинистим кільцем, яке швидко зникає. М’якуш щільний, білий, без особливого запаху та смаку. Пряжки є. Плодові тіла з’являються у вересні–жовтні. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Кримському, Луганському та Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ, а також ПЗ «Медобори». Необхідно створити ботанічні заказники в інших місцезнаходженнях виду та виділити його в чисту культуру. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Мікоризоутворювач. Їстівний гриб. Джерело: Ганжа, 1960; Придюк, 2002, 2005; Саркина, 2002. |