Шовкопряд кульбабовий Lemonia taraxaci ([Denis & Schifermüller], 1775)
|
Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Лускокрилі (Lepidoptera), родина — Шовкопрядилемоніїди (Lemoniidae). Один з 10 видів палеарктичного роду; один з 3 видів роду у фауні України. Природоохоронний статус виду: Вразливий. Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна, частково Сх. та Пд. Європа, пд. частина Зх. Сибіру та пн. Казахстан. В Україні зустрічається спорадично у зоні мішаних лісів та у Лісостепу. Локальний. Чисельність і причини її зміни: Незначна (поодинокі особини), у деяких місцевостях (околиці Харкова) у сприятливі роки локально нерідкий. Причини зменшення чисельності: не з’ясовані. Можливо, деградація природної лугової рослинності, випалювання трав, надмірний випас худоби, хімічні обробки місцевості тощо. Особливості біології та наукове значення: Зустрічається на узліссях та галявинах широколистяних та мішаних лісів, на схилах ярів та балок, на луках та у рідколіссях, іноді у садах та парках. Протягом року розвивається 1 генерація. Літ імаго відбувається у серпні–жовтні. Метелики активні удень за сонячної погоди, іноді увечері та вночі. Самки відкладають яйця купками біля кормових рослин. Гусінь живиться листям кульбаби та нечуйвітра, розвивається у травні–червні. Заляльковується у верхньому шарі ґрунту в овальних комірках. Морфологічні ознаки: Розмах крил — 35–55 мм. Статевий диморфізм невиразний. Забарвлення крил одноманітне вохристо-жовте, у самок — світложовте. На передньому крилі є невелика чорна пляма. Тіло дуже пухнасте. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Не розроблені. Доцільний пошук популяцій виду та створення ентомологічних заказників у місцях розповсюдження виду з регламентацією викошування трав, випасу худоби та повною забороною випалювання трав. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Відомостей немає. Джерело: Romaniszyn, Schille, 1929; Шелюжко, 1941; Freina, Witt, 1987; Різун, Коновалова, Яницький, 2000; Стадниченко та ін., 2003; Геряк, Канарський, 2006; Канарський, 2006; Leraut, 2006; Macek et al., 2007. Особисті повідомлення Шешурак. Автор: І.Г. Плющ Фот |