Півники рогаті Iris furcata M.Bieb. (I. hungarica auct. non Waldst. et. Kit. p.p.)
|
Таксономічна належність: Родина Півникові — Iridaceae. Природоохоронний статус виду: Зникаючий. Наукове значення: Рідкісний вид, що знаходиться на зх. межі поширення. Ареал виду та його поширення в Україні: Пд. сх. Європи, Мала Азія, Кавказ, Середземномор’я (Балканський п-ів). Дуже рідко в басейні Сіверського Дінця та на Донецькому кряжі. Адм. регіони: Хр, Дц, Лг. Чисельність та структура популяцій: Популяції локальні, дуже малочисельні, їх структура не досліджена. Причини зміни чисельності: Природноісторична рідкісність, збирання для букетів, знищення степів, рекреація, надмірне випасання худоби. Умови місцезростання: Степи, степові схили, крейдяні та вапнякові відслонення. Угруповання класу FestucoBrometea. Ксеромезофіт. Загальна біоморфологічна характеристика: Криптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 15–50 см заввишки, з товстим розгалуженим горизонтальним кореневищем, від вузлів якого відростають 2–3 здебільшого одноквіткові гілки. Листки широкі, серпоподібно-мечоподібні, не перевищують стебла. Квітки до цвітіння пониклі. Оцвітина яскраво-синьо-фіолетова, зовнішні і внутрішні частини оцвітини майже однакові, обернено-яйцеподібні. Тригнізда зав’язь з борозенками на боках. Цвіте у другій половині квітня на початку травня. Плодоносить у липні–серпні. Розмножується насінням та вегетативно. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють рішеннями Донецької та Луганської обласних рад. Необхідно виявити усі місцезнаходження, взяти їх під охорону та контролювати стан популяцій. Перспективний для введення у культуру. Заборонено порушення місць зростання виду, збирання рослин, розорювання та терасування схилів, лісорозведення, надмірне випасання худоби. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у Донецькому ботанічному саду НАН України. Господарське та комерційне значення: Декоративне, протиерозійне. Джерело: Кондратюк, Бурда, Остапко, 1985; Остапко, 2001, 2005; Флора УРСР. |