Щитолисник звичайний Hydrocotyle vulgaris L.
|
Таксономічна належність: Родина Аралієві — Araliaceae (Apiaceae). Природоохоронний статус виду: Рідкісний. Наукове значення: Європейсько-субатлантичний вид на сх. межі ареалу. Ареал виду та його поширення в Україні: Європа (на пн. до Ісландії, пд. Скандинавії, на сх. до України, на пд. до Португалії, Сицилії), окремі локалітети в Пн.-Сх. Африці, на Кавказі, в Ірані, Новій Гвінеї. В Україні — в бас. Зх. Бугу (верхів’я: Кам’янсько-Бузький р-н та Сокальський р-н Львівської обл.) та в Зх. Поліссі. Сх. межа поширення в Україні по лінії Бучин–Любешів–Седлище, хоча вид зафіксовано в Білорусії на межі з Поліським ПЗ. Адм. регіони: Вл, Лв. Чисельність та структура популяцій: Популяції займають невелику площу (кілька десятків м2) або витягнуті смугою завширшки від 1 до 5–10 м (смуга, що простягається на 2 км уздовж оз. Оріхового (між с. Залисиця — с. Межисить Ратнівського р-ну Волинської обл.). На торф’янистих луках утворюють окремі куртини. Причини зміни чисельності: Антропогенні: рекреація, евтрофікація, надмірне випасання, осушення заболочених земель; природні — заростання водойм. Є думка, що помірне випасання сприяє поширенню виду, оскільки в останні роки фіксуються нові популяції. Умови місцезростання: Торф’яники, болотисті луки, зона періодичного затоплення по берегах мезотрофних водойм (екотонна смуга між урізом води і лучними екотопами), зріджені вільшняки. Ґрунти торф’янисті, помірно кислі, та замулені піски. Чітка ценотична приуроченість відсутня. Діагностичний вид класу IsoëtoNanojuncetea. Гігромезофіт. Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Дворічна чи багаторічна рослина з повзучими пагонами, 10–60 см завдовжки, що легко вкорінюються у вузлах. Листки довгочерешкові, щиткоподібні, діаметр листкової пластинки 2–4 см, край городчастий. Суцвіття мало-, одноквіткове на тонкому стеблі, вдвічі коротшому за черешок відповідного листка. Квітки з п’ятьма білими пелюстками, 0,50–0,75 мм в діаметрі. Плід — вислоплідник, мерикарпії (напівплодики) стиснуті з боків, вкриті червонуватими бородавочками, досягає 1,5 мм завдовжки та 2 мм завширшки. Цвіте у червні–серпні, плодоносить у липні–вересні. Розмножується вегетативно (частинами повзучих пагонів) та насінням, яке переноситься водою чи тваринами. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в НПП «Прип’ять-Стохід», гідрологічному заказнику «Озеро Оріхове» (Волинська обл.). У місцях зростання виду та на прилеглих ділянках заборонено проведення робіт, що призводять до руйнування берегових смуг. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Декоративне, кормове, водоохоронне. Джерело: Гелюта, Вакаренко, Дубина, 1999; Шевчик, 1986; Яценко, 1997. |