Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Щитолисник звичайний Hydrocotyle vulgaris L.

Щитолисник звичайний (Hydrocotyle vulgaris L.) Карта поширення Щитолисник звичайний в Україні

Таксономічна належність: Родина Аралієві — Araliaceae (Apiaceae).

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Європейсько-субатлантичний вид на сх. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Європа (на пн. до Ісландії, пд. Скандинавії, на сх. до України, на пд. до Португалії, Сицилії), окремі локалітети в Пн.-Сх. Африці, на Кавказі, в Ірані, Новій Гвінеї. В Україні — в бас. Зх. Бугу (верхів’я: Кам’янсько-Бузький р-н та Сокальський р-н Львівської обл.) та в Зх. Поліссі. Сх. межа поширення в Україні по лінії Бучин–Любешів–Седлище, хоча вид зафіксовано в Білорусії на межі з Поліським ПЗ. Адм. регіони: Вл, Лв.

Чисельність та структура популяцій: Популяції займають невелику площу (кілька десятків м2) або витягнуті смугою завширшки від 1 до 5–10 м (смуга, що простягається на 2 км уздовж оз. Оріхового (між с. Залисиця — с. Межисить Ратнівського р-ну Волинської обл.). На торф’янистих луках утворюють окремі куртини.

Причини зміни чисельності: Антропогенні: рекреація, евтрофікація, надмірне випасання, осушення заболочених земель; природні — заростання водойм. Є думка, що помірне випасання сприяє поширенню виду, оскільки в останні роки фіксуються нові популяції.

Умови місцезростання: Торф’яники, болотисті луки, зона періодичного затоплення по берегах мезотрофних водойм (екотонна смуга між урізом води і лучними екотопами), зріджені вільшняки. Ґрунти торф’янисті, помірно кислі, та замулені піски. Чітка ценотична приуроченість відсутня. Діагностичний вид класу IsoëtoNanojuncetea. Гігромезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Дворічна чи багаторічна рослина з повзучими пагонами, 10–60 см завдовжки, що легко вкорінюються у вузлах. Листки довгочерешкові, щиткоподібні, діаметр листкової пластинки 2–4 см, край городчастий. Суцвіття мало-, одноквіткове на тонкому стеблі, вдвічі коротшому за черешок відповідного листка. Квітки з п’ятьма білими пелюстками, 0,50–0,75 мм в діаметрі. Плід — вислоплідник, мерикарпії (напівплодики) стиснуті з боків, вкриті червонуватими бородавочками, досягає 1,5 мм завдовжки та 2 мм завширшки. Цвіте у червні–серпні, плодоносить у липні–вересні. Розмножується вегетативно (частинами повзучих пагонів) та насінням, яке переноситься водою чи тваринами.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в НПП «Прип’ять-Стохід», гідрологічному заказнику «Озеро Оріхове» (Волинська обл.). У місцях зростання виду та на прилеглих ділянках заборонено проведення робіт, що призводять до руйнування берегових смуг.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, кормове, водоохоронне.

Джерело: Гелюта, Вакаренко, Дубина, 1999; Шевчик, 1986; Яценко, 1997.