Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Борщівник пухнастий Heracleum pubescens (Hoffm.) M.Bieb. (Pastinaca pubescens (Hoffm.) Calest.; Sphondylium pubescens Hoffm.)

Борщівник пухнастий (Heracleum pubescens (Hoffm.) M.Bieb. (Pastinaca pubescens (Hoffm.) Calest.; Sphondylium pubescens Hoffm.)) Карта поширення Борщівник пухнастий в Україні

Таксономічна належність: Родина Селерові (Зонтичні) — Apiaceae (Umbelliferae).

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Рідкісний ендемічний вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Вважається ендеміком Пд. берегу Криму (Нікітський хребет, окол. Нікітського ботанічного саду), проте, можливо, поширений і на Кавказі. Адм. регіон: Кр.

Чисельність та структура популяцій: Рослини не утворюють густих заростей, популяції малочислені, представлені поодинокими особинами.

Причини зміни чисельності: Не з’ясовані, можливо, пов’язано з малою конкурентною здатністю виду, високою стенотопністю рослин (екологічна локалізованість) та вузьким ареалом. В інтродукційних дослідах у Нікітському ботанічному саду встановлено, що в аридних умовах зростання особини не мають природного самовідновлення. Існує альтернативна думка про те, що кримські рослини були інтродуковані з Кавказу.

Умови місцезростання: На вологих затінених місцях в дубових і грабинникових лісах (союз Carpinio orientalis — Quercion pubescentis). Мезоксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Дво- або багаторічна трав’яна рослина 60–80 см заввишки з потужним каудексом та стрижневою кореневою системою. Стебло глибоко борозенчасте, опушене. Листки трійчасті або пірчастоскладні з двох пар бокових яйцеподібних, пірчасто надрізаних сегментів, зверху голі, знизу дрібно опушені. Зонтики невеликі, 10–12 см в діаметрі, з 18–20 відстовбурчено опушених променів; обгортка відсутня, обгорточка малолиста; квітки білі, зав’язь м’яко відстовбурчено опушена; плоди широко оберненояйцеподібні, 13–14 см завдовжки і 8–10 см завширшки, голі або тонко-волосисті. Цвіте у липні; плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Європейського червоного списку. Необхідно постійно контролювати стан популяцій, вирощувати в ботанічних садах. Потрібні подальші таксономічні дослідження для підтвердження самостійності виду. Заборонено збирання і заготівлю рослин, гербаризацію, порушення умов місцезростання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вид інтродукований в Нікітському ботанічному саду та Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України.

Господарське та комерційне значення: Ефіроолійне, протиерозійне.

Джерело: Вульф, 1958; Определитель высших растений Крыма, 1972; Флора СССР, 1950; ЧКУ, 1996.