Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Ракоподібні

Багатоніжки

Ногохвістки

Комахи

Одноденки

Бабки

Богомоли

Прямокрилі

Ембії

Рівнокрилі

Напівтвердокрилі або клопи

Твердокрилі

Сітчастокрилі

Скорпіонові мухи

Волохокрилі

Лускокрилі

Перетинчастокрилі

Ксіеліди

Бластикотоміди

Рогохвости

Ксифідріїди

Орусиди

Пильщики-цефіди

Павутинні пильщики

Пильщики-мегалодонтиди

Пильщики-цимбіциди

Пильщики-аргіди

Справжні пильщики

Їздці іхневмоніди

Евритоміди

Стисночеревні горіхотворки

Сапігієві оси

Сколієві оси

Складчастокрилі оси

Дорожні оси

Риючі оси сфециди

Риючі оси краброніди

Андреніди

Меліттіди

Галіктиди

Бджоли мегахіліди

Справжні бджоли

Мурашки

Двокрилі

Павукоподібні

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Галикт луганський Halictus (Argalictus) luganicus Blüthgen, 1936

Галикт луганський (Halictus (Argalictus) luganicus Blüthgen, 1936) Карта поширення Галикт луганський в Україні

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Галіктиди (Halictidae). Один із 8 західно-палеарктичних видів підроду Argalictus роду Halictus (світова фауна роду налічує 109 видів, з яких 101 — по-ширений у Палеарктиці). Один із 26 видів роду у фауні України.

Природоохоронний статус: Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в україні: Відомий з пд. європейської частини Росії (Вол-гоград, Дагестан), Грузії, Азербайджану, Малої Азії, пн. Казахстану. В Україні знайдений в окол. м. Луганська та в Криму (Алушта).

Чисельність і причини її зміни: Дуже рідкісний вид, відомий за першоопи-сом з околиць м. Луганська (Blüthgen, 1936) та знай дений у Криму (збори Г.З. Осичнюк).

Особливості біології та наукове значення: Вид відмічений у травні–липні, швидше за все, літає до вересня. Гніздування не відоме. Біль-шість інших досліджених видів цього роду ведуть примітивно-соціальний спосіб життя: будують гнізда в землі, де живе матка з малою кількістю робочих особин. Антофіл, живиться нектаром та пилком рослин, зареєстрований на квітках бобових. Точні трофічні зв’язки не відомі. Представники роду представляють ве-ликий інтерес при дослідженнях шляхів похо-дження та еволюції соціальності у комах.

Морфологічні ознаки: Самка: довжина тіла 10–11 мм. Тіло чорне, крила прозорі, дуже слабко затемнені по кра-ях. Голова плоска; генальні поля не сильно розвинені; якщо дивитися на голову збоку їхня ширина дорівнює ширині ока. Скутелум зазвичай плоский, рівномірно й густо пунк-тирований. Метапостнотум облямований блискучою смугою, що відокремлює густу пунктировку латеральних полів проподеу-му вгорі від зморшкуватої скульптури мета-постнотуму. Латеральні й задня вертикальна поверхні проподеуму вгорі блискучі, по-ліровані на проміжках між крапками. Задні поля тергумів жовті або червонуваті, про-світчасті; перев'язки на них суцільні, із при-лягаючих білих волосків. 1 тергум на диску блискучий, проміжки між крапками гладкі. Самець: довжина тіла 10 мм. Довжина маляр-ного проміжку більша за 1/3 ширини основи мандибули. Генальне поле глибоко й різко виїмчасте, по краю з вирізкою; гоностиль посередині дор сомедіального краю, як пра-вило, з пензликом із довгих волосків. Голо-ва подовжено-овальна, її висота приблизно в 1,1 раза більша за ширину. Скутеллум на боках із рідко пунктированою ділянкою. Ме-зоскутум на диску у відстовбурченому негустому опушенні. 5 метасомальний стернум по задньому краю слабко трикутно вирізаний, а 4 — прямий або слабко виїмчастий. Передні лапки дуже тонкі й довгі.

Режим збереження популяції та заходи з охорони: Мешкання на охоронюваних територіях не встановлено. Треба провести більш ретель-ні пошуки місць перебування, оцінку чи-сельності та стану популяції виду в Україні та створити заказники в місцях його знахо-дження.

Господарське та комерційне значення: Має значення як запилювач квіткових рослин.

Джерело: Blüthgen, 1936; Радченко, 1993; Pesenko , 2005. Автор: В.Г. Радченко Фото: В.Г. Радченко