Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Кермечник злаколистий Goniolimon graminifolium (Aiton) Boiss. (Statice graminifolia Aiton)

Кермечник злаколистий (Goniolimon graminifolium (Aiton) Boiss. (Statice graminifolia Aiton)) Карта поширення Кермечник злаколистий в Україні

Таксономічна належність: Родина Кермекові — Limoniaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Північнопричорноморський ендемічний вид з диз’юнктивним ареалом, який скорочується.

Ареал виду та його поширення в Україні: Причорномор’я (від пониззя Пд. Бугу — до Нижнього Дніпра а також правобережної частини Нижнього Поволжя). В Україні –Злаковий Степ (піщані арени і річкові піски Нижнього Побужжя, Інгулу, Інгульця та Нижнього Придніпров’я). Адм. регіони: Мк, Хс, Зп.

Чисельність та структура популяцій: Популяції диз’юнктивні переважно з дифузною просторовою структурою. Щільність становить 1–5 особин на 1 м2. Вікові спектри більшості популяцій повночленні з максимумом на зрілих генеративних особинах. Рівень насіннєвого відновлення задовільний.

Причини зміни чисельності: Ізольованість місць зростання, стенотопність виду, знищення екотопів внаслідок заліснення піщаних арен та рекреаційних навантажень на екосистеми, збирання рослин на букети.

Умови місцезростання: Прирічкові піски, піщані арени надзаплавних терас, іноді супіщані ґрунти на схилах. В угрупованнях кл. Festucetea vaginatae, FestucoBrometea. Ксерофіт. Псамофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Трав’яна стрижневокоренева рослина 20–40 см заввишки. Квітконосні пагони поодинокі або нечисленні, прямостоячі, внизу тонко борозенчасті, вище розгалужені гранисті з ледве помітними крильцями, голі. Прикореневі листки лінійно-ланцетні до вузьколінійних до 15 см завдовжки, 0,5–5 мм завширшки, із загорнутими всередину краями, голі. Стеблові листки лускоподібні, ланцетні або яйцеподібно-ланцетні, з країв плівчасті. Суцвіття розлоге, колоски одноквіткові, на кінцях гілочок утворюють довгі й рідкі однорядні колосоподібні суцвіття. Трубочка чашечки п’ятилопатева, густоволосиста, віночок світлопурпуровий. Плодики близько 5 мм завдовжки, насінини чорнуваті. Цвіте в червні–липні, плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням та поділом кореневища.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Включений до Європейського червоного списку та Червоного списку МСОП. Охороняють на території заповідника «Хортиця», Чорноморського БЗ, РЛП «Кінбурзька коса» та інших заповідних об’єктів. Необхідно розширити мережу заповідних об’єктів, вирощувати в ботанічних садах, здійснювати моніторинг популяцій. Заборонено збирання і заготівлю рослин, порушення умов місцезростання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, дубильне, ґрунтозахисне.

Джерело: Основні джерела інформації. Европейский красный список..., 1992; Мосякін, 1999; Определитель высших растений Украины, 1987; Флора Восточной Европы, 1996; Флора УРСР, 1961; Walter, Gillet, 1998.