Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Тирлич жовтий Gentiana lutea L.

Тирлич жовтий (Gentiana lutea L.) Карта поширення Тирлич жовтий в Україні

Таксономічна належність: Родина Тирличеві — Gentianaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Європейський субальпійський реліктовий вид на пн.-сх. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Гори Зх., Ср. та Пд. Європи, зх. частина Малої Азії. В Україні — Карпати (хребти Чорногора, Свидовець, Ґорґани, Мармароські Альпи, Полонина Боржава). Адм. регіони: Ів, Зк.

Чисельність та структура популяцій: У минулому вид був поширений від Ґорґан до Чивчин, але внаслідок масового збору залишилися три ізольовані популяції на гг. Свидівці, Чорногорі та на Попі Івані Мармароському. Популяції повночленні з переважанням генеративних особин. Самопідтримання забезпечується як за рахунок вегетативного, так і генеративного поновлення. Найвища щільність відмічена в умовах малоінтенсивного випасу. За межами наведених популяцій вид трапляється невеликими групами.

Причини зміни чисельності: Випасання, витоптування та масове безконтрольне збирання кореневищ населенням.

Умови місцезростання: В субальпійському та альпійському поясах на висоті 900–1920 м н. р. м. в заростях Pinus mugo, Juniperus sibirica, Duschekia alnobetula (союз Pinion mughi), на біловусникових і щучкових луках (порядок Nardetalia), переважно на схилах пд. експозиції або в днищах карів, на гірсько-лучних ґрунтах, багатих на вапно, а також в угрупованнях союзів Juncion trifidi (кл. Juncetea trifidi), Adenostylion alliariae та Calamagrostion villosea (кл. BetuloAdenostyleea). Мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина з вкороченим багатоголовим кореневищем. Стебло прямостояче, голе, 60–120 см заввишки. Листки прості, шкірясті, овальні або яйцеподібно-еліптичні. Листки прикореневої розетки 10–30 см завдовжки і 4–17 см завширшки, з 5–7 чіткими дуговими жилками. Стеблові листки сидячі, напівстеблообгортні, з 3–5 жилками, менші розеткових. Суцвіття верхівкове, нечітко відмежоване від стебла. Квітки по 3–11 в пазухах верхніх 3–7 пар листків. Чашечка плівчаста, неправильна, майже непомітна. Віночок колесоподібний, 5–7-лопатевий, яскраво-жовтий. Плід коробочка. Насінини дрібні, ширококрилаті. Цвіте в липні–серпні. Плодоносить в серпні–вересні. Розмножується насінням та вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у Карпатському НПП, Карпатському БЗ, у заказнику загальнодержавного значення «Апшинецький» (Закарпатська обл.) та ін. Необхідно забезпечити репатріацію в ур. Зелений Жолоб і на Чорногорі. Заборонено збирання рослин, організацію надмірного випасання, стійбищ.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують у деяких ботанічних садах.

Господарське та комерційне значення: Лікарське, декоративне.

Джерело: СССР, 1986; Крись, 1971; Малиновський, Царик, Жиляєв та ін., 1998; Флора УРСР, 1957; ЧКУ, 1996; Чопик, 1976.