Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Злинка альпійська Erigeron alpinus L.

Злинка альпійська (Erigeron alpinus L.) Карта поширення Злинка альпійська в Україні

Таксономічна належність: Родина Айстрові (Складноцвіті) — Asteraceae (Сompositae).

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Європейсько-середземноморський високогірний (субальпійський) вид з диз’юнктивним ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні: Гори Європи: Піренеї, Альпи, Скандинавські гори, Апенніни, гори Балканського п-ва, Карпати, Кавказ, Мала Азія. В Україні — дуже рідко в Карпатах на хребтах Свидовець (схили гір Близниця-Драгобрат, Герешаска, Ребро), Чорногора (г. Данцер), у Чивчинах (гг. Чивчин, Прелука) і Мармароських Альпах (гг. Нєнєска, Піп Іван). Адм. регіони: Ів, Зк.

Чисельність та структура популяцій: Найбільші популяції на г. Прелука — кілька тисяч особин на площі 2 га, і на г. Ребро — близько 400 особин на площі 0,3 га. Решта популяцій представлені лише десятками дорослих особин, а їхня загальна чисельність не перевищує 100 особин. Успішно поновлюється насінням.

Причини зміни чисельності: Надмірне випасання, гербаризація та природні порушення оселищ.

Умови місцезростання: Субальпійський та альпійський пояс у межах висот 1450–1800 м н. р. м., на скелях, стрімких кам’янистих слабкозадернованих, рідше лучних пологих схилах переважно східної експозиції, на свіжих, переважно кальцевмісних ґрунтах. Трапляється в асоціації Saxifrago-Festucetum versicoloris (союз Festuco saxatilis-Seslerion bielzii). Ксеромезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 10–30 (40) см заввишки. Стебла поодинокі або нечисленні, шорсткоопушені. Листки притиснуто волосистоопушені. Стеблові листки видовжено-оберненояйцеподібні до ланцетних. Середні й верхні стеблові листки сидячі на звуженій основі. Кошики на верхівках стебел і на кінцях гілочок, нечисленні, від 1 до 10 (15), великі, 1,5–2,5 см діаметром. Зовнішні язичкові квітки у кошику вдвічі довші за серединні, простерті. Цвіте у липні–серпні, плодоносить у вересні–жовтні. У межах виду виділяють 2 підвиди. E. alpinus L. subsp alpinus у Чивчинах (г. Прелука), Мармароських горах (г. Піп Іван), на Свидовці (Герешаска). E. alpinus L. subsp. intermedius (Schleich.) Pawł. поширений у Чорногорі, на Свидовці (г. Ребро) і Мармароських горах (г. Нєнєска).

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у Карпатському НПП і Карпатському БЗ. Урочище Герешаска-Ребро (Свидовець) необхідно приєднати до заповідного масиву. Потрібно культивувати вид у ботанічних садах, проводити моніторинг популяцій. Заборонено гербаризацію, збирання рослин, надмірне випасання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, ґрунтотвірне.

Джерело: Малиновський, Крічфалушій, 2002; Царик, Жиляєв, Кияк та ін., 2004; Чопик, 1976; Flora Рolska, 1971; Hegi, 1906.