Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Пустельниця головчаста Eremogone cephalotes (M. Bieb.) Fenzl (Arenaria cephalotes M. Bieb.)

Пустельниця головчаста (Eremogone cephalotes (M. Bieb.) Fenzl (Arenaria cephalotes M. Bieb.)) Карта поширення Пустельниця головчаста в Україні

Таксономічна належність: Родина Гвоздикові — Caryophyllaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Ендемічний вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Пн. Причорномор’я, Молдова. В Україні — пд. Зх. Лісостепу (р. Ягорлик, коси Одеської обл.), Правобережний Злаковий Степ (межиріччя Дністра та Інгульця). Адм. регіони: Од, Мк, Хс.

Чисельність та структура популяцій: Відомо 13 місць знаходження з незначною (частіше до 10 особин) чисельністю. Популяції локальні з дифузною, рідше компактно-дифузною просторовою структурою. Найбільша популяція площею понад 2000 м2 — на території ПЗ «Єланецький степ». Щільність популяції — 1–2 або 2–5 особин на 1 м2, середня чисельність 300–500 особин. Віковий спектр правосторонній з максимумом на зрілих генеративних особинах, повночленний. Спостерігається висока смертність догенеративних особин.

Причини зміни чисельності: Значна ізольованість популяцій, послаблена конкурентна спроможність сходів, біологічне старіння виду. Знищення екотопів виду під впливом господарської діяльності, надмірне випасання та рекреація.

Умови місцезростання: Сухі ділянки плакору з чорноземними ґрунтами, вапнякові кам’янисто-щебенисті, вапняково-лесові і лесові еродовані схили та осипища різного ступеню порушеності (кл. Festuceto-Brometea). Ксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна стрижнекоренева трав’яна рослина 25–50 см заввишки. Стебло просте, прямостояче, голе. Пагони (1–3) двох типів: численні розеткові вегетативні і напіврозеткові квітконосні. Прикореневі і стеблові листки вузьколінійні, 4–21 см завдовжки. Листки у верхній частині пагону поступово переходять в яйцеподібно-шилоподібні шкірясті блідоплівчасті з країв приквітки. Квітки білі, зібрані в густе напівкулясте суцвіття. Плід — круглястояйцеподібна коробочка. Цвіте у червні–липні. Плодоносить у липні–серпні. Розмножується насінням і поділом кореневища.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Європейського червоного списку та Червоного списку МСОП. Охороняється в ПЗ «Єланецький степ», РЛП «Тилігульський лиман» (Одеська і Миколаївська обл.). Необхідна ревізія місць зростання, моніторинг популяцій, розширення мережі заповідних територій, введення в культуру. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростання, терасування та заліснення схилів, надмірне випасання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Протиерозійне, ґрунтозахисне, декоративне.

Джерело: Основні джерела інформації. Воронова, 2005; Екофлора України, 2002; Евро- пейский красный список животных и растений..., 1992; Крицкая, Новосад, 2001; Мосякін, 1999; Определитель высших растений Молдавской ССР, 1975; Флора УРСР, 1952; ЧКУ, 1996.