Таксономічна належність: Родина Зозулинцеві — Оrchidaceae.

Природоохоронний статус виду: Неоцінений.

Наукове значення: Поліморфний вид з широкою екологоценотичною амплітудою. В Україні, очеподібно, представлений декількома расами і потребує таксономічних досліджень.

Ареал виду та його поширення в Україні: Палеарктика, занесений у Пн. Америку. В Україні — Карпати, лісова, лісостепова, степова (в лісах долин великих річок) зони, Гірський Крим. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Популяції від кількох до ста особин. За віковою структурою переважно нормальні неповночленні, з правостороннім віковим спектром.

Причина зміни чисельності: Порушення екотопів (суцільні вирубки, надмірна рекреація). Добре витримує помірний вплив антропогенних навантажень.

Умови місцезростання: Хвойні, мішані та широколистяні ліси, в угрупованнях кл. Querco-Fagetea, Quercetea robori-petraeae, Quercetea pubescenti-petraeae, Vaccinio-Piceetea, Erico-Pinetea, зрідка — узлісся (кл. Trifolio-Geranietea), на бідних і багатих ґрунтах різної вологості і кислотності, переважно багатих на вапно. Часто — у вторинних угрупованнях, в екотонних зонах. Мезофіт. Сциофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 30–100 см заввишки. Кореневище коротке. Листки (4–10) від яйцеподібних до ланцетних. Квітки (12–50) зеленкувато-пурпурові, у густій китиці. Приквітки ланцетні. Зовнішні листочки оцвітини яйцеподібно-ланцетні, 10–13 мм завдовжки, внутрішні — коротші і ширші. Губа коротша від інших листочків оцвітини. Зав’язь слабко опушена. Цвіте у червні–вересні. Плодоносить у липні–жовтні. Розмножується насінням і кореневищем.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Додатку ІІ CITES. Охороняється в Карпатському БЗ, Канівському, Кримському, Поліському, «Черемському», Рівненському, Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, «Мис Мартьян», «Розточчя», «Медобори» ПЗ, Карпатському, «Ужанському», Шацькому, «Деснянсько-Старогутському», «Мезинському », «Вижницькому», «Синевир», «Подільські Товтри», «Святі гори», «Сколівські Бескиди» та «Гомільшанські ліси» НПП та ін. природнозаповідних територіях. Контроль за популяціями. Заборонено збирання рослин, порушення екотопів.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в ботанічних садах: Національному ім. М.М. Гришка НАН України, Донецькому НАН України, Чернівецького та Харківського національних університетів.

Господарське та комерційне значення: Лікарське, декоративне.