Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Волошка великопридаткова Centaurea appendicata Klokov (C. margaritacea Ten. subsp. appendicata (Klokov) Dostál)

Волошка великопридаткова (Centaurea appendicata Klokov (C. margaritacea Ten. subsp. appendicata (Klokov) Dostál)) Карта поширення Волошка великопридаткова в Україні

Таксономічна належність: Родина Айстрові (Складноцвіті) — Asteraceae (Сompositae).

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Вузький неоендемічний придніпровський вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Причорномор’я. Правобережний Степ (Запорізька обл., Запорізький р-н, між с. Розумовкою та Біленьким, locus classicus — ур. «Лиса гора», окол. с. Лисогірка). Адм. регіон: Зп.

Чисельність та структура популяцій: Популяції малочисельні, представлені поодинокими особинами, їх структура не досліджена.

Причини зміни чисельності: Висока стенотопність виду, слабке відновлення, антропогенне навантаження (розорювання, лісонасадження на пісках, випас худоби та рекреація).

Умови місцезростання: Зростає на прирічкових пісках р. Дніпро. Угруповання кл. Festucetea vaginatae. Мезоксерофіт, псамофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Дворічна трав’яна рослина з міцним вертикальним коренем. Стебла прямостоячі, 60–90 см заввишки, від середини до верху розгалужені зі стрункими, спрямованими вбік та догори гілками, разом з листками помітно павутинисті, угорі по ребрах шорсткі. Листки пірчасторозсічені, з вузьколінійними, 1–3 мм завширшки частками; нижні листки двічі пірчасторозсічені; верхні — цілісні, лінійні, з білоплівчастими остюкуватими кінчиками. Кошики поодинокі на кінцях стебел та гілок, великі 2,5– 3 см у діаметрі. Обгортка куляста, 22–25 мм у діаметрі, її листочки шкірясті, жовтуваті. Придатки округлі, 10–12 мм завдовжки, 6,5– 10,5 мм завширшки, по краю нерівно дрібнозубчасті, внутрішні мають на спинці пурпурну пляму, зовнішні без неї, з загорнутими краями. Квітки двостатеві, світло-жовтуваті або кремові, віночок у крайових неплідних квіток 25 мм завдовжки, серединних 20 мм. Сім’янка оливково-бура, з білими реберцями, чубок білий. Цвіте у липні–серпні, плодоносить у липні–вересні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Європейського червоного списку. Не охороняється в об’єктах ПЗФ. Необхідно створити декілька заказників для охорони виду, контролювати стан популяцій, розмножувати штучним способом. Рекомендується вирощувати у ботанічних садах. Заборонено розорювання та заліснення територій, їх забудова, надмірне випасання худоби, організація рекреації.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, селекційне.

Джерело: Коломійчук, Подорожний, Пюрко, 2004; Тарасов, 1999.