Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Стафілін волохатий Emus hirtus (Linnaeus, 1758)

Стафілін волохатий (Emus hirtus (Linnaeus, 1758)) Карта поширення Стафілін волохатий в Україні

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Твердокрилі (Coleoptera), родина — Стафілініди (Staphylinidae).

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в Україні: Зх. і Сх. Європа, Кавказ, Закавказзя, Казахстан, Зх. Сибір. Зустрічається по всій території України.

Чисельність і причини її зміни: Незначна (локальні популяції), іноді по кілька особин.

Причини зменшення чисельності: Порушення природних біотопів (застосування пестицидів, санітарні рубки лісу, рекреаційне навантаження тощо).

Особливості біології та наукове значення: Жуки та їх личинки — хижаки, живляться дрібними комахами. Імаго зустрічаються з кінця травня до жовтня. Зимують дорослі жуки і, можливо, личинки. Заселяє різні за походженням органічні речовини, що розкладаються (зокрема, рослинні і тваринні рештки), стовбури дерев, з яких витікає сік.

Морфологічні ознаки: 18–28 мм. Великий, з досить яскравим опушенням, естетично привабливий жук. Чорний, голова, передньоспинка та 3 останніх сегменти черевця вкриті золотисто-жовтими волосками, надкрила ззаду з широкою перев’яззю сизих волосків, задній край передньоспинки в чорних волосках.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Слід докладно вивчити особливості біології виду, створити в місцях виявлення локальних популяцій ентомологічні заказники.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Хижак-ентомофаг. Яскравий об’єкт для колекціонування.

Джерело: Потоцкая, 1967; Крыжановский, 1979; Бабенко, 1980; ЧКУ. Тваринний світ, 1994; Різун, Коновалова, Яницький, 2000. Автор: А.А. Петренко Фото: В.Г. Радченко