Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Ейзенія гордєєва Eisenia gordejef Michaelsen, 1899

Ейзенія гордєєва (Eisenia gordejef Michaelsen, 1899) Карта поширення Ейзенія гордєєва в Україні

Таксономічна належність: Клас — Малощетинкові черви (Oligochaeta), ряд — Дощовики (Lumbricomorpha).

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Ареал виду та його поширення в Україні: Басейн р. Дону і частково Дніпра. Вид описано на території України, а саме на Великоанадольському лісовому масиві (нині Волноваський р-н Донецької обл.). Зареєстровано також у Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій та Житомирській обл.

Чисельність і причини її зміни: Точних даних щодо чисельності виду немає. Відмічався з невисокою щільністю.

Причини зміни чисельності: розорювання цілинних земель, забруднення отрутохімікатами та надмірним внесенням добрив, інші порушення нормальних умов природного середо вища, його господарське освоєння. Необхідна охорона природних біотопів.

Особливості біології та наукове значення: Байрачні та заплавні ліси; посіви кормових трав. Скупчення органічних решток (гній, солома, опале листя) та збагачений цими субстратами ґрунт; підстилка.

Морфологічні ознаки: Тіло видовжене, червоподібне. Довжина — 70–125 мм, ширина — 4,5–5,5 мм. Кількість сегментів — 99–210. Пігментація відсутня, зрідка ознаки пурпурової пігментації на кількох передніх сегментах. Головна лопать епілобічна. Щетинки дуже зближені попарно. Поясок — з 23-, 24 по 34-, 35 сегмент. Пубертатні валики — з 27-, 28 по 31 сегмент. Сім’яних міхурців 4 пари у 9–12 сегментах. Сім’яприймачів 2 пари.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Збереження біотопів.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Вид є активним учасником розкладання органічних решток та ґрунтоутворення. В перспективі може бути джерелом одержання біологічно активних речовин.

Джерело: Малевич, 1954; Малевич, Качанова, Сапрыкина, 1954; Зражевский, 1957; Перель, 1979. Автор: О.М. Піндрус Фото: Р.С. Варговича