Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Гвоздика несправжньопізня Dianthus pseudoserotinus Błocki (D. arenarius L. var. glaucus Błocki, D. arenarius L. subsp. pseudoserotinus (Błocki) Tutin, D. serotinus Besser, non Waldst. et Kit. , D. serotinus var. pseudoserotinus (Błocki) Zapał.)

Гвоздика несправжньопізня (Dianthus pseudoserotinus Błocki (D. arenarius L. var. glaucus Błocki, D. arenarius L. subsp. pseudoserotinus (Błocki) Tutin, D. serotinus Besser, non Waldst. et Kit. , D. serotinus var. pseudoserotinus (Błocki) Zapał.)) Карта поширення Гвоздика несправжньопізня в Україні

Таксономічна належність: Родина Гвоздикові — Caryophyllaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Волино-подільський ендемік.

Ареал виду та його поширення в Україні: Пн. Поділля (Гологоро-Кременецький кряж, Розточчя), прилегла до нього територія Малого Полісся, особливо у сх. частині, де збереглися елементи дюнного ландшафту. Є дані про знахідки виду на Зх. й Центральному Поліссі. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Лв, Тр, Хм.

Чисельність та структура популяцій: Популяції малочисельні, мають малі площі, представлені переважно генеративними особинами. Незважаючи на задовільну насіннєву продуктивність, поновлення відбувається повільно через постійний негативний антропогенний вплив. Погано поновлюється як у ценотично замкнених угрупованнях з домінуванням щільнодернинних злаків, так і у вторинних антропогенно порушених екотопах.

Причини зміни чисельності: Інтенсивне господарське втручання в екосистеми (випас, випалювання). Ареал виду зменшується також унаслідок руйнування екотопів через будівництво кар’єрів, урбанізацію.

Умови місцезростання: Сухі луки, лучні степи, іноді піонерні псамофітні угруповання. Здебільшого в різноманітних угрупованнях кл. Festuco-Brometea, Sedo-Scleranthetea — дуже рідко; союзу Arrhenatherion. Мезоксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Хамефіт. Багаторічна трав’яна рослина 7–30 см заввишки, сиза, утворює густі дернинки з численними неплідними пагонами й плодючими стеблами. Стебла прості або вгорі трохи розгалужені, при основі частково здерев’янілі. Листки лінійні, загострені. Квітки в кількості 1–3 на стеблі. Чашечки з яйцеподібно-ланцетними тупуватими зубцями 3–3,5 мм завдовжки; при основі з (2)4 яйцеподібними приквітковими лусками 5–8 мм завдовжки; віночок білий; пелюстки глибше середини тонко розсічені. Насінина зазвичай 2,5 мм завдовжки. Цвіте в липні–серпні; плодоносить у вересні–жовтні. Розмножується насінням та партикуляцією каудексу.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється на території філіалу «Кременецькі гори» ПЗ «Медобори», у ботанічному заказнику місцевого значення «Гора Макітра » (Львівська обл.). Необхідний контроль за станом популяцій та динамікою поновлення виду. Заборонено порушення оселищ, неконтрольований випас і випалювання, заліснення степових схилів.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у Кременецькому ботсаду та ботсаду Львівського національного університету ім. І. Франка.

Господарське та комерційне значення: Декоративне.

Джерело: Екофлора України, 2002; Стойко, Ященко, Кагало та ін., 2004, 2002; Флора УРСР, 1952.