Гвоздика гренобльська (гвоздика граціанопольська) Dianthus gratianopolitanus Vill. (D. caesius Smith)
|
Таксономічна належність: Родина Гвоздикові — Caryophyllaceae. Природоохоронний статус виду: Зниклий в природі. Наукове значення: Пограничноареальний вид на пн. та сх. межі поширення. Ареал виду та його поширення в Україні: Субальпійський елемент в Середній Європі та на прилеглих рівнинних територіях. Для України наводився з околиць с. Хрещатик Заставнівського р-ну Чернівецької обл., де зростав на крутому схилі правого берега р. Дністер. Адм. регіон: Чц. Чисельність та структура популяцій: Неодноразові спроби віднайти вид в природі не дали результатів. Причини зміни чисельності: Антропогенний вплив: скорочення відкритих площ за рахунок заліснення схилів, вузька стенотопність виду та слабка конкурентоздатність. Умови місцезростання: В Європі зростає на кам'янистих схилах в ксеротермічних наскельних угрупованнях союзу Seslerio-Festucion glaucae (кл. FestucoBrometae) та порядку Alysso-Sedetalia (кл. SedoScleranthetea). Мезоксерофіт. Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина вкрита сизим восковим нальотом, з простим, часто з полеглою основою стеблом, до 20– 25 см заввишки і численними неплідними надземними пагонами, що утворюють дернини. Листки вузьколінійні, попарно зрослі в короткі піхви. Суцвіття 2–3–квіткове або квітки поодинокі на верхівці стебла. Квітки п’ятичленні; чашечка циліндрична, до 23 мм завдовжки, з трикутними тупими зубцями; пелюстки темночервоні, на верхівці зазублені. Плід — коробочка. Цвіте у травні–липні, плодоносить у червні–липні. Розмножується насінням і партикуляцією каудекса. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Європейського червоного списку. Необхідно здійснити репатриацію виду. Заборонено у випадку знаходження виду збирання рослин (гербаризацію), зривання на букети, порушення екотопів місцезростань. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Декоративне, протиерозійне. Джерело: Екофлора України, 2002; Собко, 2005; Федорончук, 2000; ЧКУ, 1996. |