Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Дельфіній високий Delphinium elatum L. (incl. D. nacladense Zapał. = D. elatum subsp. nacladense (Zapał.) Holub)

Дельфіній високий (Delphinium elatum L. (incl. D. nacladense Zapał. = D. elatum subsp. nacladense (Zapał.) Holub)) Карта поширення Дельфіній високий в Україні

Таксономічна належність: Родина Жовтецеві — Ranunculaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Реліктовий вид, що має диз’юнктивний ареал.

Ареал виду та його поширення в Україні: Євразійський вид, диз’юнктивно поширений у Європі, Сибіру, Ср. Азії (гори), на пн. Монголії. В Україні — Карпати: масив Боржава (підніжжя г. Великий Верх, на нижній терасі р. Оси), Мармароські Альпи (г. Берлєбашка), Ґорґани (околиці с. Синевир Міжгірського р-ну Закарпатської обл.), Чивчини (на вершинах гг. Фатія Банулуї, Гнєтєса, Прелуки, Чивчинаж, Чивчин, Будичевська). Адм. регіони: Ів, Зк.

Чисельність та структура популяцій: Сучасний стан популяцій на Закарпатті невідомий. Популяції у Чивчинах малочисельні. Зокрема, на г. Гнєтєсі виявлено близько 60 різновікових особин, на Прелуках — біля 40, на гг. Чивчинажі та Будичевській — від 20 до 30 екземплярів.

Причини зміни чисельності: Найбільше потерпає від випасаня худоби, а також від суцільних рубок лісу. Слабким є і природне відновлення.

Умови місцезростання: Екологічна амплітуда виду досить широка. Росте у гірськолісовому та субальпійському поясах в діапазоні висот 800–1600 м н. р. м. На Закарпатті виявлений в поясі букових лісів серед високотрав’я на березі потоку. У Чивчинах трапляється у зріджених ялинових лісах, на узліссях та високогірних луках, що сформувались на вологих, гумусних, збагачених карбонатами ґрунтах (порядки Adenostyletalia та Calamagrostietalia villosae). Відмічений також серед відслонень вапнякових порід, на щебенистих мілких ґрунтах у складі угруповань союзу Festuco saxatilisSeslerion bielzii. Мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 80–150 см заввишки. Стебло прямостояче, порожнисте. Листки чергові 5–7, великі за розміром, пальчастороздільні, з довгими черешками. Квітки зигоморфні, блакитнофіолетові, зібрані в китицю. Плід листянка. Цвіте в червні–серпні. Плодоносить у липні– вересні. Розмножується насінням і вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у заказнику загальнодержавного значення «Росішний» (Закарпатська обл.) та ландшафтному заказнику місцевого значення «Чивчино-Гринявський» (ІваноФранківська обл.). Необхідно взяти під охорону місцезростання на гг. Чивчинаж та Будичевська, контролювати стан популяцій. Заборонено проведення суцільних рубок лісу в місцях зростання виду, випасання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують у ботанічних садах.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, отруйне.

Джерело: Екофлора України, 2004; Крічфалушій, 1999; Мали- новський, 1962; ЧКУ, 1996; Чопик, 1976; Pawłowski, Walas, 1949; Zapałowicz, 1889.