Сиворакша Coracias garrulus Linnaeus, 1758
|
Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Ракшеподібні (Coraciiformes), родина — Сиворакшеві (Coraciidae). Один з 8-ми видів роду; єдиний вид роду у фауні України, представлений номінативним підвидом. Природоохоронний статус виду: Зникаючий. Ареал виду та його поширення в Україні: Степова, лісостепова та пд. лісової смуги Євразії від Піренейського п-ова на сх. до долини Верхньої Обі, Зх. Алтаю, Пакистану, а також пн. зх. Африки. Зимує у Сх. Африці. До 1970-х рр. гніздився по всій території України. Зараз став дуже рідкісним або зник у більшості р-нів Полісся та Лісостепу; у степовій смузі чисельніший. Чисельність і причини її зміни: Загальна чисельність в Україні орієнтовно становить 4–5 тис. пар і зберігає загальну тенденцію до зниження. Зараз найбільша щільність спостерігається в Одеській, Луганській та Харківській обл. (до 1 тис. пар у кожній). У Кіровоградській обл. в 2005 р. гніздилося 100–120 пар. Причини зміни чисельності: деградація місць гніздування, застосування отрутохімікатів, пряме винищення хижаками, браконьєрство, загибель на місцях зимівлі. Особливості біології та наукове значення: Гніздовий перелітний птах. Прилітає у кінці квітня — на початку травня. У лісовій смузі гнізда влаштовує в дуплах; у степовій — заселяє нори у схилах урвищ, нерідко поряд із бджолоїдкою звичайною. Гніздиться окремими парами або колоніями до 5 пар. Кладка у травні–червні, з 3–6 яєць. Насиджують самка і самець протягом 18–19 днів. Має один гніздовий цикл. Пташенята вилітають з гнізда у віці 26–28 днів, у липні. Осінній відліт у серпні–вересні. Живиться великими комахами та дрібними хребетними. Морфологічні ознаки: Маса тіла — 140–190 г, довжина тіла — 30–32 см, розмах крил — 66–73 см. У дорослого птаха в забарвленні переважає яскравий зеленкувато-синій колір, передній край крил фіолетово-синій. Молодий птах блякліший, з бурим відтінком у синьому кольорі. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Належить до категорії SPEC 2 (вид, поширення якого обмежене Європейським континентом і який має несприятливий охоронний статус). Знаходиться під охороною Бернської (Додаток ІІ) та Боннської (Додаток ІІ) конвенцій. В Україні охороняється на об’єктах ПЗФ переважно степової смуги: Чорноморський БЗ, Луганський ПЗ, НПП «Святі гори», РЛП «Меотида» тощо. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Може приносити користь, знищуючи сарану та інших шкідників сільского господарства під час їх масового розмноження. Джерело: Страутман, 1954; Костин, 1983; Коцюруба, Шупо- ва, 1994; Сикорский, Лиманский, Писарев, 1994; Книш, Матвієнко, 1995; Никифоров и др., 1997; Hagemaijer E. J. M. and M. J. Blair, 1997; Шупова, 1999; Гаврись, 2003; Birds in the European Union…, 2004. Авт |