Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Булатка довголиста Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch. (C. ensifolia (Sw.) Rich.; C. grandiflora S.F.Gray)

Булатка довголиста (Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch. (C. ensifolia (Sw.) Rich.; C. grandiflora S.F.Gray)) Карта поширення Булатка довголиста в Україні

Таксономічна належність: Родина Зозулинцеві — Orchidaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Рідкісна рослина зі складною біологією розвитку.

Ареал виду та його поширення в Україні: Палеарктика (Європа, Кавказ, Мала Азія, Іран, Індія, Гімалаї, Пн. Африка). В Україні — Закарпаття, Карпати, Полісся, Лісоcтеп, Гірський Крим, Степ (рідко). Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Чк, Дц, Лг, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Популяції від кількох до кількох сотень особин, але щільність низька. За віковою структурою переважають нормальні повночленні, з правостороннім віковим спектром, частка молодих особин становить третину. Лише на вирубках і в лісах, де випасають худобу, вони у пригніченому стані.

Причина зміни чисельності: Освоєння території, вирубка лісів, заміна букових на хвойні посадки, зривання на букети.

Умови місцезростання: Світлі (скельно- і пухнастодубові) та тінисті (букові) широколистяні ліси кл. Querco-Fagetea (порядок Fagetalia sylvaticae, Dentariо-Fagetalia, Querco-Carpinetalia betuli), Quercetea pubescentipetraeae (пор. Orno-Cotinetalia), Erico-Pinetea (порядок Erico-Pinetalia), частіше — на галявинах і узліссях (до 1500 м н.р.м.). До вологості та кислотності ґрунту рослини не вибагливі як на вапнякових, з добре розвиненим гумусовим шаром, так і на бідних і скелястих, інколи на заболочених торф’янистих ґрунтах. Мезофіт, сциофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 15–60 см заввишки. Кореневище коротке. Стебло пряме або трохи звивисте. Листки лінійно-ланцетні, загострені, 7–16 см завдовжки. Суцвіття не густе, з 3–10 (20) великих білих квіток. Приквітки короткі, лише нижні довші зав’язі. Зовнішні листочки оцвітини ланцетні (12–16 мм), внутрішні — довгасто-еліптичні, коротші від зовнішніх. Губа майже вдвоє коротша від зовнішніх листочків оцвітини. Зав’язь скручена, сидяча, до 1 см завдовжки. Цвіте у травні–червні. Плодоносить у липні–серпні. Розмножується насінням і вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Карпатському БЗ, Рівненському, Канівському, Кримському, «Мис Мартьян», Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, «Розточчя» ПЗ, Карпатському, «Вижницькому», Ужанському, Яворівському, Шацькому, «Синевир», «Подільські Товтри», «Сколівські Бескиди», «Святі гори» НПП. Контроль за станом популяцій. Заборонено збирання рослин, суцільні рубки лісів.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.

Джерело: Вахрамеева, Денисова, Никитина та ін. 1991; Ката- лог раритетного біорізноманіття..., 2002; Фіторіз- номаніття Українського Полісся та його охорона, 2006; Остапко, 2001; Собко, 1989; ЧКУ, 1996; Чор- ней, Буджак, Токарюк, та ін.