Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Волошка Пачоського Centaurea paczoskii Kotov ex Klokov (C. margaritacea Ten. subsp. paczoskii (Kotov ex Klokov) Dostál; C. gerberi auct. non Steven)

Волошка Пачоського (Centaurea paczoskii Kotov ex Klokov (C. margaritacea Ten. subsp. paczoskii (Kotov ex Klokov) Dostál; C. gerberi auct. non Steven)) Карта поширення Волошка Пачоського в Україні

Таксономічна належність: Родина Айстрові (Складноцвіті) — Asteraceae (Сompositae).

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Нижньоінгулецький псамофітно-долинний неоендемічний вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Пониззя Інгульця: по лівому березі в околицях с. Заповіт та Новогреднєве (Херсонська обл.); на правому березі — при впадінні р. Вісунь в околицях с. Яковлівки (Миколаївська обл.). Адм. регіони: Мк, Хс.

Чисельність та структура популяцій: Відомий лише з трьох неподалік розташованих піщаних масивів в пониззі Інгульця загальною площею менше 5 км2. В цілому чисельність виду низька, стан та відтворення популяції незадовільні, однак детальні сучасні дані щодо стану та чисельності популяції відсутні.

Причини зміни чисельності: Розробка кар’єрів добування піску, штучне заліснення та розорювання піщаних масивів, надмірний випас, зривання рослин на букети.

Умови місцезростання: Зростає по слабкогорбистих середньозарослих пісках із незначним антропогенним навантаженням в пониззі річки Інгулець. Є характерним компонентом псамофітностепових угруповань кл. Festucetea vaginatea. Ксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Дворічна трав’яна рослина 35–50 см заввишки. Стебла від середини розгалужені, разом з листками трохи павутинисті. Листки пірчасто- та (нижні) тричі пірчасторозсічені. Суцвіття кошик. Обгортка майже куляста, її листочки жовтуваті, придатки трохи опуклі, жовті, при основи часто з трикутною темнопурпуровою плямою. Квітки світложовті. Плід білувата або бурувата сім’янка 3,5–5 мм завдовжки. Цвіте у серпні–вересні. Плодоносить у вересні– жовтні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Європейського червоного списку. Необхідне проведення сучасних популяційних досліджень, обстеження Нижньоінгулецьких пісків з метою виявлення ділянок, придатних для створення резервату в місцях зростання виду та його репатріації, введення в культуру в ботанічних садах. Заборонено добування піску, освоєння територій, їх розорювання чи заліснення, проведення надмірного випасу, збирання рослин.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, медоносне, протиерозійне.

Джерело: Клоков, 1935; Пачоский, 1927; Флора УРСР, 1965; Хорология флоры Украины, 1986; ЧКУ, 1996.