Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Волошка короткоголова Centaurea breviceps Iljin (C. margaritacea Ten. subsp. breviceps (Iljin) Dostál)

Волошка короткоголова (Centaurea breviceps Iljin (C. margaritacea Ten. subsp. breviceps (Iljin) Dostál)) Карта поширення Волошка короткоголова в Україні

Таксономічна належність: Родина Айстрові (Складноцвіті) — Asteraceae (Сompositae).

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Локальний (нижньодніпровський) ендемічний вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: У межах Нижньодніпровських (Олешківських) пісків — Каховська, Козаче-Лагерська, Чалбаська, Олешківська, Збур’ївська, Іванівська арени і Кінбурнський п-ів. Лівий берег р. Дніпра, від Каховки до Чорного моря. Іноді заходить в заплаву річки, зокрема, відомий на Карантинному острові в м. Херсоні. Адм. регіони: Мк, Хс.

Чисельність та структура популяцій: Загальне поширення незначне і співпадає з межами Нижньодніпровських арен (площа біля 150 тис. га). На слабко порушених ділянках пісків, які сьогодні займають близько 20% площі арен. Рослина поширена скрізь, часто утворює багатотисячні популяції. В угрупованях розповсюджена дифузно. Зрідка, в сприятливі роки, може давати спалахи чисельності, коли щільність на окремих ділянках арен досягає 500–800 особин на 100 м2.

Причини зміни чисельності: Вузька еколого-ценотична амплітуда. Освоєння пісків під сільськогосподарські культури та лісонасадження.

Умови місцезростання: Відкриті алювіальні арени, з рівнинним, горбистим та бугристим рельєфом. Ґрунти — дрібнозернисті піски різного рівня гумусованості і задернованості. Діагностичний вид асоціації Centaureo brevicepsis — Festucetum beckeri (кл. Festucetea vaginatae). Ксерофіт. Псамофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Дворічна трав’яна рослина 60– 150 см заввишки. Стебло розгалужене. Листки двічіпірчасторозсічені. Обгортка (10–14 мм завдовжки, 8–10 мм завширшки) яйцеподібна, її листочки блідо-зелені. Придатки листочків зеленкуваті, з пурпурувато-бурою плямою, мають тонко-плівчасту прозору, зеленкуватобілу облямівку. Квітки рожево-пурпурові або блідо рожеві, зрідка білі. Сім’янка бура, з повздовжніми реберцями. Цвіте у липні–жовтні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Включений до Європейського червоного списку та до Червоного списку МСОП як складова таксономічного агрегату перлистих волошок підроду Phalolepis (Cass.) Spach. Охороняється у Чорноморському БЗ, заказнику загальнодержавного значення «Березові колки», ландшафтному заказнику загальнодержавного значення «Саги» (Херсонська обл.), РЛП «Кінбурнська коса» (Миколаївська обл.). Заборонено лісонасадження, освоєння пісків, забудову територій.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, медонос, протиерозійне, селекційне.

Джерело: Клоков, 1935; Мосякін, 1999; Флора УРСР, 1965; ЧКУ,1996.