Красотіл пахучий Calosoma (s.str.) sycophanta (Linnaeus, 1758).
|
Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Твердокрилі (Coleoptera), родина — Жуки-туруни (Carabidae). Один з 48 видів роду в Палеарктиці; у фауні України — один з шести. Природоохоронний статус виду: Вразливий. Ареал виду та його поширення в Україні: Ареал охоплює Пд. і Середню Європу, пд. Швеції, Пн. Африку, Передню Азію, центральні та пд. райони Сх.-Європейської рівнини та передгір’я Пд. Уралу, Кавказу, Закавказзя, Середньої Азії, Іран та пд. Зх. Сибіру. Акліматизований у США. Поширений майже по всій території України, частіше на пд. Чисельність і причини її зміни: Незначна (поодинокі особини). В період розмноження ряду видів шкідливих метеликів (непарного, кільчастого шовкопрядів, дубової листокрутки) чисельність значно зростає (до 10–20 особин/га). Тривале застосування пестицидів у лісах, вирубування дерев та чагарників призводять до зменшення природних місць перебування виду та його чисельності. Особливості біології та наукове значення: Нічний вид. Зимують жуки (рідше личинки ІІІ віку) в ґрунті та підстилці. Парування та відкладання яєць (близько 60 за весь період життя) спостерігається навесні — початку літа. Розвиток личинок триває 2–3 місяці. Молоді жуки з’являються в серпні–вересні. Зустрічається в широколистяних та мішаних лісах, чагарниках, парках, рідше — в полезахисних смугах та садах, як на поверхні ґрунту, так і в кронах дерев. Зоофаг широкого профілю, але живиться переважно гусінню метеликів. Морфологічні ознаки: Завдовжки 22–31 мм. Тіло широке, плечові кути виступаючі. Забарвлення знизу чорносинє, надкрила золотисто-зелені з яскравим мідно-червоним металічним відливом. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Червоної книги Росії та Європейського Червоного списку. Охороняється у заповідниках та заказниках України. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Проводилось в інсектаріях при інтродукції в Пн. Америку. Господарське та комерційне значення: Активний хижак деревних лускокрилих шкідників. Джерело: Крыжановский, 1962; ЧКУ. Тваринний світ, 1994; Рі- зун, Коновалова, Яницький, 2000; Різун, 2003; Löbl, Smetana, 2003. Автор: О.В. Пучков Фото: О.С. Мандзюк |