Бранхінекта східна Branchinecta orientalis G.O. Sars, 1901
|
Таксономічна належність: Клас — Ракоподібні (Crustacea), ряд — Голі зяброноги (Anostraca). Природоохоронний статус виду: Зникаючий. Ареал виду та його поширення в Україні: Від сх. Монголії через Тибет, Кашмір, Памір, Афганістан, Іран, пн. Степи Росії, Валахську та Панонську низовини до Іспанії. Степова зона України: поблизу Полтави (басейн р. Ворскли), у Херсонськiй обл. в Чорноморському БЗ та на прилеглих до нього територiях (Кiнбурнський п-ів, Iвано-Рибальчанська i Солоноозерна ділянки), Миколаївська обл. (Тилигульський лиман), Запорізька обл. (басейн р. Великий Утлюк). Чисельність і причини її зміни: В Україні чисельність виду незначна. Причини зміни чисельності: знищення водойм у зв’язку із сільськогосподарським розвитком, зміна гідрологічних умов, урбанізація (у тому числі зведення дорожніх конструкцій і туризм у місцях знаходження виду). Особливості біології та наукове значення: Мешканець весняних прісних калюж та постійних мезо- та полігалійних ставків (8–25‰). Морфологічні ознаки: Тіло складається з 11 торакальних сегментів, кожний несе пару листоподібних ніжок. Другі антени двосегментні, непалочичкоподібного бокового утвору на кінці першого сегмента. У самок в дистальній частині по внутрішньому краю антени мають округлі вирости. Церкоподи у обох статей довгі, по краях опушені волосками. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Збереження біотопів. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Відомостей немає. Джерело: Вехов, 1990; Belk, Brtek, 1995; Eder, Hödl, 2002; Mura, Azari, 2000; Demeter, Stoicescu, 2008; Автор: Л.В. Самчишина Малюнок: О.А. Задніпрян |