Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Ракоподібні

Багатоніжки

Ногохвістки

Комахи

Одноденки

Бабки

Богомоли

Прямокрилі

Ембії

Рівнокрилі

Напівтвердокрилі або клопи

Твердокрилі

Сітчастокрилі

Скорпіонові мухи

Волохокрилі

Лускокрилі

Перетинчастокрилі

Ксіеліди

Бластикотоміди

Рогохвости

Ксифідріїди

Орусиди

Пильщики-цефіди

Павутинні пильщики

Пильщики-мегалодонтиди

Пильщики-цимбіциди

Пильщики-аргіди

Справжні пильщики

Їздці іхневмоніди

Евритоміди

Стисночеревні горіхотворки

Сапігієві оси

Сколієві оси

Складчастокрилі оси

Дорожні оси

Риючі оси сфециди

Риючі оси краброніди

Андреніди

Меліттіди

Галіктиди

Бджоли мегахіліди

Справжні бджоли

Мурашки

Двокрилі

Павукоподібні

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Джміль пахучий Bombus (Subterraneobombus) fragrans (Pallas, 1771)

Джміль пахучий (Bombus (Subterraneobombus) fragrans (Pallas, 1771)) Карта поширення Джміль пахучий в Україні

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Справжні бджоли (Apidae). Один із 10 видів голарк-тичного підроду Subterraneobombus всевіт-ньо поширеного (за винятком Пд. Африки, Австралії та Нової Зеландії, куди завезений спеціально) роду Bombus (понад 250 видів). Один із 40 видів джмелів у фауні України.

Природоохоронний статус: Зникаючий.

Ареал виду та його поширення в україні: Поширений у степах центральної частини Па-леарктики від Словакії, Угорщини до Зх. Китаю, пн. Ірану та пн. Монголії; в Україні зустрічаєть-ся в степовій зоні. За останні 100 років поши-рення виду значно скоротилося. Зокрема, він майже зник із більшості території Криму, де зустрічався на початку — середині минулого століття (сучасні знахідки є лише з території Керченського півострова). Також раніше були поодинокі знахідки виду й у лісостеповій зоні.

Чисельність і причини її зміни: Зникаючий вид, зустрічається локально. В окремих біотопах щільність виду може дося-гати до 2–3 гнізд на 1 га. Зникає через скоро-чення площ степових ділянок та знищення гнізд під час сінокосіння та оранки земель, загибелі дорослих при обробках полів пес-тицидами. Це самий крупний вид джмелів, він може бути здобиччю для колекціонерів.

Особливості біології та наукове значення: Антофіл, живиться нектаром та пилком рос-лин, важливий запилювач багатьох рослин. Соціальний вид. Самки запліднюються сам-цями восени, після чого зимують під землею в норах мишоподібних гризунів або під мо-хом чи листям, а навесні кожна молода мат-ка самостійно будує гніздо на поверхні землі або в норах гризунів. На відміну від більшос-ті інших видів джмелів матки відкладають свої яйця не групою по 6-10 штук, а кожне в окремих комірках. Така особливість біології робить цей вид перспективним для штучно-го розведення. В гнізді вирощується 50-100 робочих особин після чого приблизно така ж кількість репродуктивних особин — самців і майбутніх маток; статевої зрілості матки дося-гають навесні наступного року; матки живуть 1 рік, а робочі особини від 1 до 3 місяців.

Морфологічні ознаки: Довжина тіла матки — 28–35 мм, самців — 18–23 мм. Тіло чорне, крила затемнені. На спинці між крилами суцільний перев'яз із чорних волосків із чіткими краями, інша час-тина покрита густими жовтими волосками. Краї задніх гомілок у чорних волосках. Все черевце покрите жовтими волосками. Чоло й невелика частина тімені в чорних волос-ках.

Режим збереження популяції та заходи з охорони: Охороняється в заповідниках степової зони. Необхідно створити заказники і нові запо-відники в інших місцях мешкання виду.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Не проводилось, але цей вид може бути пер-спективним для штучного розведення у про-мислових масштабах для запилення рослин.

Господарське та комерційне значення: Запилювач багатьох степових рослин і та-ких, що культивуються в степовій зоні Украї-ни, зокрема баштанових культур.

Джерело: Малышев, 1963; Панфилов, 1984; Радченко, 1989; ЧКУ, 1994; Филатов, Иванов, Будашкин, 2006; Коно- валова, 2008. Автор: В.Г. Радченко Фото: В.Г. Радченко