Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Астраканта арнакантова Astracantha arnacantha (M.Bieb.) Podlech (Astragalus arnacantha M.Bieb., Tragacantha arnacantha (M.Bieb.) Steven)

Астраканта арнакантова (Astracantha arnacantha (M.Bieb.) Podlech (Astragalus arnacantha M.Bieb., Tragacantha arnacantha (M.Bieb.) Steven)) Карта поширення Астраканта арнакантова в Україні

Таксономічна належність: Родина Бобові — Fabaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Ендемік.

Ареал виду та його поширення в Україні: Кримсько-новоросiйський ендемік. За даними «Flora Europaeа», трапляється також у сх. Болгарії. В Україні — Гірський Крим: на пд.-зх. зрідка (Балаклава, Резервне, МангупКале), та пд.-сх. — звичайно (від г. Демерджи до м. Феодосії), та у передгір´ях (м. Старий Крим, г. Ак-Кая). Адм. регіон: Кр.

Чисельність та структура популяцій: Локальні популяції багаточисельні, але в них переважають генеративні особини. У пд.-зх. Криму популяції розріджені, у сх. частині часто утворюють суцільні зарості площею до кількох сотень квадратних метрів. На заповідних територіях чисельність і структура популяцій стабільна. На ділянках, що зазнають значного антропогенного вливу, чисельність зменшується, насіннєве поновлення погіршується.

Причини зміни чисельності: Чисельність деяких локальних популяцій зменшується через посилення рекреаційного навантаження, випасу та знищення місцевиростань унаслідок господарського освоєння територій, забудови.

Умови місцезростання: Росте на кам’янистих, глинистих і мергелистих еродованих схилах, на змитих ґрунтах. Зрідка формує трагакантові степи, що утворюються на місці петрофітних варіантів типчаковоковилових степів унаслідок водної ерозії, особливо в результаті надмірного випасу, угруповання кл. Onosmato polyphyllae-Ptilostemonetea та Festuco-Brometea. Петрофіт, еуксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Хамефіт. Густогіллястий колючий кущ або кущик, 30–50 см заввишки, з короткими, товстими гілками. Листки пірчасті, колючезагострені, сіро- або білоопушені. Квітки сидячі, по 2 у пазусі листа, скупчені в довгасте або головчасте суцвіття. Віночок білий або рожевий, з рожевими жилками. Боби 2 см завдовжки, однонасінні. Цвіте в червні–серпні, плодоносить у липні– вересні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Європейського червоного списку, Червоного списку МСОП. Охороняється на території Карадазького ПЗ, заказника «Байдарський», пам’яток природи «Демерджі», «Ак-Кая», «Мангуп-Кале», заповiдного урочища «Мис Алчак». Необхідно регулювати рівень пасовищного й рекреаційного навантаження, контролювати стан популяцій. Доцільно культивувати в ботанічних садах. Заборонено терасування схилів, забудову, порушення умов зростання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Протиерозійне, декоративне, камеденосне.

Джерело: Вульф, 1960; Голубев, 1988; Голубев, Ена, Сазонов, 1999; Дидух, Шеляг-Сосонко, 1982; Ена, 2003; Корже- невский, Багрикова, Рыфф, Бондарева, 2004; Корже- невский, Рыфф, 2002; Флора СССР, 1946.