Печериця мухомороподібна Agaricus amanitaeformis Wasser
|
Таксономічна належність: Родина Печерицеві — Agaricaceae. Природоохоронний статус виду: Зникаючий. Наукове значення: Рідкісний ендемічний вид. Ареал виду та його поширення в Україні: Вид відомий лише на території України. Донецький злаково-лучний Степ (Донецька обл., м. Донецьк, ботанічний сад НАН України). Адм. регіон: Дц. Чисельність та структура популяцій: Є дика популяція, в якій трапляється поодинці та невеликими групами. Причини зміни чисельності: Надмірні рекреаційні навантаження на місцезростання. Умови місцезростання: Насадження широколистяних порід, на ґрунті. Загальна біоморфологічна характеристика: Шапинка діаметром 2–6 см, товста, м’ясиста, спочатку напівкуляста, згодом опуклорозпростерта, суха, шовковиста, біла, згодом сірувато-жовтувата. Пластинки вільні, тонкі, густі, спочатку білуваті, згодом світло-рожеві, в кінці бурі. Спори 5,4–6,9×3,6–4,5 мкм, широко-овальні, зрідка квасолеподібні, гладенькі, бурі, часто з 1–3 краплями олії. Споровий порошок бурий. Ніжка 2,5–5,5×0,5–1,2 см, циліндрична, з трохи потовщеною основою, гладенька, шовковиста, при основі з 2–3 рядами округлих білих пластівців 1–2 мм в діаметрі, що легко опадають при підсиханні (нагадує основу ніжки Amanita muscaria (L.: Fr.) Hook.), біла, згодом жовтувата, сірувато-жовтувата, при основі темніша, темно-жовта. Кільце розташоване у верхній частині ніжки, просте, тонке, згори рубчасте, знизу гладеньке, по краю з дрібними білими, згодом світло-жовтими лусочками розміром 1–2 мм, біле, згодом сіруватожовтувате. М’якуш досить щільний, білий, на зламі колір не змінює, при підсиханні стає світло-жовтим, без особливого запаху, солодкуватий на смак. Пряжки є. Плодові тіла з’являються у вересні. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид охороняється в Донецькому ботанічному саду. Необхідно виділити його в чисту культуру. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Ґрунтотвірне. Їстівність невідома. Джерело: Вассер, 1974а, 1980, 1985; Вассер, Солдатова, 1977; Визначник грибів України, 1979; Wasser, 1989. |